Офіцер ВМС Іван Самардак: «В НАТО більш вузько направлені моряки. Ми ж універсальні»

Офіцер ВМС Іван Самардак: «В НАТО більш вузько направлені моряки. Ми ж універсальні»

 

З нагоди дня Військово-морських сил Армія FM провела виїзний ефір із міста Одеса.

Про свій шлях у флот та участь у міжнародних навчаннях нам розповів виконувач обов’язків начальника штабу дивізіону кораблів охорони рейду ВМС ЗС України капітан-лейтенант Іван Самардак.

 

 

Олена Кравченко: Чому саме Військово-Морські сили?

Іван Самардак: В 2011 році закінчив Львівський ліцей імені Героїв Крут та зрозумів, що впринципі сухопутних аспектів за два роки навчання мені було достатньо. Захотів побачити щось цікаве і щось специфічне. На думку спадало лише два, на той момент, шляхи. Це був Харківський авіаційний університет і Севастопольська військово-морська академія. Так як в небо тоді ще тягнуло не так сильно, як до моря, тому вирішив вибрати Севастопольську академію. В 2011 році поступив на факультет кораблеводіння та енергетики, на спеціальність штурман, тобто кораблеводіння річкових та морських засобів. У 2014 році ми передислокувались в Одеську військову академію. Взагалі під час проходження служби курсантом та вже становлення офіцером в Одесі ні разу не задумувався що можна було стати льотчиком і наприклад піти в Сухопутні війська. Флот надзвичайно цікавий.

Олена Кравченко: Як Ви так швидко піднялися по кар’єрним сходам?

Іван Самардак: Насправді суттєві втрати ми зазнали після того, як анексували Крим. Тобто кількісна якість командного складу і  кількісна якість корабельного складу, який залишився в ВМС на той час м'яко кажучи потребувала кращого. Зразу офіцерів не народжують, офіцером треба стати. Тому поки проходить підготовка і поповнення кадрів. Загалом я ніколи не задумувався, як так сталося, бо такого різкого прагнення стати там начальником штабу чи командиром не було. Та й взагалі з 2016 року на флоті закотив рукава і вперед в роботу. Встигаєш тільки інколи голову підняти, ковтнути свіжого повітря і далі в роботу. Розпочинав взагалі з командира бойової частини на морському танкерові «Фастів», потім став дивізійним штурманом штабу. Згодом помінявся дивізіон, прийняли нові малі артилерійські  броньовані катери. Була підготовки до участі в ООС, до передислокації, до участі в міжнародних навчаннях. Коли ти постійно в роботі, в службі, ти не помічаєш як одні обов'язки плавно перетікають в інші.

Олена Кравченко: Ви часто берете участь в міжнародних навчаннях. Які найбільше запам’яталися?

Іван Самардак: Будь-яке навчання потрібне для того, щоб поділитися досвідом. Не тільки ми беремо досвід у членів країн НАТО, але і якийсь досвід вони переймають у нас. Специфіка виконання тих чи інших завдань у кожної країни своя, єдине, що члени альянсу мають загальну структуру, але все одно способи виконання різні. Наприклад, навчання типу «See Breeze» або «Пасекс».                                         

«Пасекс» є більш локалізованим і сприяє відпрацюванню меншої кількості одиниць, наприклад, морський бій з противником чи відбиття ракетного удару. Тобто, не застосування великих сил, складових флоту чи взагалі збройних сил, а конкретно, двох кораблів, які перебувають на переході морем. Їхня оборона, специфіка для даного часу та місцезнаходження.

Якщо взяти навчання «See Breeze» - це набагато глобальніші, масштабніші і більш цікаві. Перебуваючи, наприклад, на фрегаті «Гетьман Сагайдачний» на командирських зборах мав можливість споглядати відпрацювання всіх елементів і всіх родів військ. Наприклад, як відбувається евакуація поранених з корабля на вертольоті, як відбувається висадка десанту на корабель, на цивільне судно, захоплення судна. Дуже багато цікавих моментів, якими діляться з нами члени країн НАТО та інколи вони дивуються тому, як ми відпрацьовуємо. В НАТО, мені здається більш вузько направлені спеціалісти, які не звикли бачити, що, наприклад,  мінер знає як зарядити артилерійську установку. Ми більш універсальні.

Олена Кравченко: Ви б хотіли стати командиром корабля?

Іван Самардак: Я думаю що для користі та подальшого проходження служби було б непогано, але я не знаю ще навіть якого. Так склалося, що коли я випустився не було в нас ще такої кількості кораблів. Наприклад, малі броньовані артилерійські катера — їх було тільки два, і там навіть не служили мої одногрупники, там служили люди, які випустилися ще до цього. А от вже другий, третій, четвертий, п’ятий, шостий випуски служили мої одногрупники. Потім молодші за мене, я знову не попав. Але мені з однієї сторони було трішки не цікаво, напевно, після того, як я ходив з командирами стільки часу приймаючи, відпрацьовуючи прямі задачі, навчаючись у них. Все залежить від самого класу і розміру корабля, десь було б цікаво себе спробувати.

Олена Кравченко: Що б Ви порадили людям, які збираються йти у Військово-морські сили?

Іван Самардак: Щоб не боялися. Не страшно, якщо людина підготовлена і вона все розуміє. Але врахуйте, море не пробачає помилок. Тому спочатку вивчіть, а потім пробуйте. Курсантам хочу побажати, щоб не лінувалися, вивчали всі можливі види і напрямки спеціальностей, будь-то навіть цивільний напрямок.