Переяславська рада: У "братських" обіймах
Чому Переяславська рада є великим міфом, і чому не було жодного об'єднання, на якому росіяни так полюбляють наголошувати, в програмі Історичний фронт розповів історик Олексій Сокирко.
Андрій Давидов: Чому в 1654 році Богдан Хмельницький захотів домовитися з тодішнім Московським царством?
Олексій Сокирко: Забігаючи наперед, укладення у 1654 році союзу між Гетьманщиною і Московським царством для української історії мало далекосяжні наслідки, які ми відчуваємо і зараз. Отже, у 1648 році в Україні починається велике козацьке повстання під проводом Богдана Хмельницького, яке переростає в революцію. Внаслідок революції величезна частина Руських земель — регіони, які були традиційно осідком козацтва упродовж століть — утворили Гетьманщину. У 1649 році вона була визнана Річчю Посполитою як автономія, яку очолював гетьман. Чисельність її становила до 40 тисяч козаків. Вони мали на цій території повне право самоуправління. Одним словом, козацький стан на території трьох колишніх воєводств Речі Посполитої утворив свою мінідержаву. І надалі Гетьманщина прагнула набути статусу суверенної держави, тому їй потрібні були сильні союзники.
Тут, як досвідчений дипломат і політик, Богдан Хмельницький вів переговори з правителями придунайських князівств Молдови та Валахії щодо військового союзу. Він шукав потенційних спільників всередині польської еліти. Одним із найбільш перспективних союзників була Туреччина. Адже в цих нових умовах козацька держава і для Стамбула була перспективним союзником. Козацька та турецька дипломатія протягом козацької революції встановили дуже тісні відносини. Проте Хмельницький не міг ігнорувати і Московське царство, яке було східним сусідом Гетьманщини. Кремль був стривожений союзом Хмельницького з кримськими татарами. І Хмельницький витратив багато дипломатичних зусиль, щоб московити не вступили в цю війну на стороні Польщі, у якої з Московським царством був оборонний військовий союз проти татар. І не треба забувати, що східна частина козацького Гетьманату межувала з Московським царством. Тож цей спільний кордон у будь-який момент міг перетворитися на лінію фронту, а відкривати другий фронт у Хмельницького не було можливостей.
В Кремлі знали про переговори Хмельницького з турками, тому зробили все, щоб схилити козацьку верхівку до союзу з Москвою. У цих переговорах православне духовенство дуже активно рекомендувало Хмельницькому прийняття умов Кремля. Для Кремля важливе було задоволення своїх територіальних претензій на землі колишньої Київської Русі, які тягнулися ще з попередніх століть. Але найбільше вони хотіли відірвати землі козацької України від турецької протекції і цим послабити Річ Посполиту. Адже територія Гетьманату становила десь третю частину земель Польсько-Литовської держави. Тож володіння Україною, хоча б як союзником, уже б стало геополітичним успіхом для Москви. А для цього треба було вступити проти Речі Посполитої.
У 1653 році, коли стався перелом у війні козаків проти Польщі, пошук швидкої військової допомоги став для Гетьманщини справою виживання. І в цей момент в Кремлі запропонували таку допомогу. Оцей збіг обставин, очевидно, став вирішальним для Хмельницького, який погодився на укладення військово-політичного союзу з Московським царством.
Андрій Давидов: Що саме московити пропонували Хмельницькому і що гетьман хотів від них отримати?
Олексій Сокирко: Кожна зі сторін мала свої пріоритети та цілі в укладенні цього союзу. Козаки хотіли отримати військову допомогу від Москви проти Польщі, щоб продовжити боротьбу за суверенітет. Москва бачила цей союз як початок інкорпорації козацької України в склад Московської держави. Також Кремль хотів повернути втрачену Смоленщину. Для козаків це був союз рівних, а для московитів це було прийняття Гетьманщини в підданство. Усе це призвело до того, що договір став нежиттєздатним.
Московське посольство під проводом боярина Василя Бутурліна в січні 1654 року зустрічається з козацькою старшиною в Переяславі. Цю зустріч називають в літературі Переяславською радою, бо в політичних традиціях козацької України ухвалення важливих рішень завжди супроводжувалося радами старшин. І на цих зустрічах з московськими послами Хмельницький хотів дізнатися, на яких фронтах Москва готова одразу відкрити бойові дії, щоб вписати це в стратегію війни проти Польщі. А московські дипломати вимагали, щоб козаки спочатку присягнули на вірність московському царю, а все інше відкладали на потім. Це провокувало конфліктні ситуації, адже Хмельницький і старшини пропонували, щоб цар, зі свого боку, присягнув на дотримання договірних умов своїм підданим. А московитські дипломати казати, що лише піддані можуть присягати царю. Це засвідчувало, що зустрілися два світи, які не розуміють один одного на рівні політичних реалій. І справа подальшого союзу засвідчила, що він став мертвонародженим дитям.
Переговори в Переяславі не завершилися підписанням жодного документа. Було досягнуто принципову домовленість, що альянс таки є: Хмельницький та старшини присягнули на вірність дотримання цим вимогам, а от їхні чіткі параметри були окреслені лише через два місяці, у березні. Коли в Москву вирушило козацьке посольство, яке везло 11 пунктів майбутньої угоди. Вони зводилися до формальної обіцянки розпочати війну проти Польщі та дотримати всі права і вольності війська Запорозького та Київської митрополії. Єдиною забороною були союзи з Річчю Посполитою та Туреччиною. Але реальні події вже першого року цього союзу засвідчили, що Кремль почав воювати за свої інтереси.
По-перше, бойові дії відкрилися не на території України, де їх найбільше очікував Хмельницький, а на Смоленщині. Ці землі Москва хотіла повернути в першу чергу. Для Хмельницького це стало величезним розчаруванням. Через два роки після того, як Москві вдалося відсунути свій кордон на захід, війною проти Московського царства виступила Швеція. Воювати на два фронти в Кремлі не хотіли, тому Москва уклала з Польщею перемир’я, щоб перекинути війська в бік шведського кордону. Це, знову ж таки, було порушенням попередніх домовленостей, адже Москва без попередження Хмельницького вийшла з війни із Польщею. Увесь сенс військового союзу в Переяславі через два роки було фактично перекреслено. Після цього Хмельницький вважав себе вільним у пошуку нового союзника.
Він починає думати про широку антипольську коаліцію, встановлюючи союзницькі відносини зі Швецією, Трансильванією, повертаючись до ідеї турецької протекції і так далі. А формально оцей зв'язок із Московською державою, складений в Переяславі, продовжував зберігатися. І небезпека полягала в тому, що Росія подбала про свою військову присутність на території Гетьманщини.
Зокрема, в Переяслав були введені московські гарнізони, що стали центрами військово-політичного впливу Кремля на довгі роки. Перебування російської армії в Криму та Севастополі з точністю повторило те, що зробили московити в середині XVII століття в козацькій Україні. Що цікаво, перший московський гарнізон в Україні було введено в Київ. Дуже швидко, після подій Переяславської ради, — 23 лютого 1654 року дві з половиною тисячі російських ратників із чотирма гарматами увійшли в Київ і почали тут ремонтувати фортецю. Символічна дата, щоб вважати її негативно зарядженою. І цей гарнізон за чотири роки становив вже близько 10000 осіб і 60 гармат. Фактично це була польова армія в центрі козацької держави. Ця військова присутність протягом XVII-XVIII лише збільшувалася і відіграла потім значну роль в ліквідації автономії козацької України.
