«Популяризувати військову службу потрібно з 11 років», - ветеран АТО Юрій Пустовій

«Популяризувати військову службу потрібно з 11 років», - ветеран АТО Юрій Пустовій

Про особливості військово-патріотичної роботи з дітьми, оптимальний вік для такого виховання та якими мають бути наставники у цій сфері в етері Армія FM розповів ветеран російсько-української війни та голова координаційної ради Всеукраїнського об’єднання військово-патріотичних організацій Юрій Пустовій.

 

 

 

Костянтин Богатирьов: Юрію, розкажіть про свій бойовий шлях і коли Ви вирішили, що час боронити Україну?

Юрій Пустовій: Я колишній військовослужбовець. Незважаючи на проблеми зі здоров’ям, в 2014 році пішов у добровольчий батальйон, а потім перевівся у 72-гу бригаду в роту розвідки. 

Костянтин Богатирьов: Чому вирішили працювати саме з дітьми?

Юрій Пустовій: З 97-го року займаюсь із дітьми. Ми створили в своєму місті клуб рукопашного бою, де одним із напрямів була військово-патріотична підготовка молоді до служби в Збройних Силах України, чим я і займався. Цей рух ми піднімали у нас на Київщині. Після повернення з війни я переконався, що наша робота потрібна, хоча до 2014 року нас звинувачували, що готуємо якихось бойовиків, диверсантів, що Україна воювати не буде. Але історія засвідчила, що потрібно бути готовим захищати свою державу. 

Костянтин Богатирьов: Як ви гадаєте, з якого віку дитину потрібно долучати до заходів із військово-патріотичного виховання?

Юрій Пустовій: Ми розробили нову систему підходу до військово-патріотичного виховання. Загалом спочатку відбувається формування громадянської свідомості, національної ідентичності і обов’язково оборонної свідомості, тобто формування розуміння, що потрібно захищати своє. І цьому потрібно навчати змалечку. А от популяризувати військову службу з наданням певних навичок потрібно десь з 11 років. 

Костянтин Богатирьов: Чи потрібні якісь особливі навички для роботи з дітьми?

Юрій Пустовій: Здатність ретельно контролювати свою поведінку, адже діти, як губки, швидко все хапають.  Дуже важливо формувати національну самосвідомість. І тут повинен бути історичний контекст, і культурний, і особливо мовний. У 2008 році ми були в Запоріжжі на  міжнародній конференції з патріотичного виховання. Захід видався непростий через наукову професуру із Москви. Вони нас певним чином намагались опрацювати. Не вдалось. І були наші колеги з військово-патріотичних клубів Донецької і Луганської області, теж фанати своєї справи, але їх дуже сильно підтримували на місцях певні організації. І в 14-му році вихованці цих клубів опинились по той бік і вважають нас фашистами. Отут я зрозумів, яка велика проблема була в Україні, що якраз військово-патріотичне виховання формували по радянській схемі: бери, стріляй, біжи, кидай, а не думай для чого, за що і чому ти це робиш.