Радянське та російське міфотворення про 9 травня

Радянське та російське міфотворення про 9 травня

Міф 9 травня — його виникнення, розвиток і чому зараз відіграє важливу роль у російській пропаганді в ефірі програмі Історичний фронт розповів працівник Інституту національної пам’яті Володимир Поліщук.

 

 

 

 

 

Андрій Давидов: Чому у Радянському Союзі паради на 9 травня поновилися у 1985 році, адже до того востаннє цей день, як свято, відзначали у 1965 році?

Володимир Поліщук: Один міф випливає з іншого. У Союзі розказували людям про Велику Вітчизняну війну радянського народу проти німецько-фашистських загарбників. Радянські історіографи не могли ж сказати, що ми спочатку разом із фашистами душили Польщу та Балтію, доки не посварилися. Так виникає міф про Велику Вітчизняну війну. З нього вже випливає міф про 9 травня. Якщо брати історичні реалії, то Акт про капітуляцію Німеччини був підписаний у Реймсі ще 7 травня, але це не влаштовувало Сталіна, у нього навіть була невеличка сварка із союзниками. Він попросив, щоб ніхто про це не говорив, і навіть Америка та Англія погодилися замовчати 7 травня. Було вирішено, що повідомлять пізніше — за московським часом про капітуляцію повідомили 9 травня. Одна капітуляція була підписана в Реймсі, а друга 8 травня в Берліні за європейським, або 9 травня за московським часом.

Андрій Давидов: Що для європейців від 1945 року і донині означало 8 травня?

Володимир Поліщук: Воно сприймалося як день скорботи і примирення. Недарма звучала фраза Ніколи знову. І символом ніяк не була зірка салюту, а був червоний мак. Оскільки це не свято як таке — це дата, яку слід пам'ятати, щоб більше ніколи такого не повторилося. Після війни в Радянському Союзі було дві дати — 9 травня як перемога над нацистською Німеччиною і 3 вересня як перемога над Японією. Це були два святкові дні, які у 1947 році стали вже робочими. Адже це був зайвий маркер. Переможці повернулися додому, але нічого натомість не отримали, зокрема величезна армія ветеранів-калік виявилася непотрібною державі. Тобто люди повернулися у страшну реальність повоєнної відбудови, і тому зайвий раз акцентувати на перемозі було невигідно. Адже не було якихось мегаздобутків, нікуди не ділися репресії та інше.

Андрій Давидов: Чому ж саме у 1965 році захотіли знову відновити святкування?

Володимир Поліщук: Відживав своє сталінізм і треба було знайти якийсь консолідуючий фактор для Радянського Союзу, щоб показати народ-переможець, щоб відволікти від якихось економічних негараздів. Адже в 1965 році починає "тепліти" і все більше вилізає фактів про війну. І тут починає народжуватися міф про Велику Вітчизняну: 9 травня стає вихідним, відбувається перший парад Перемоги. Хоча відомий парад Перемоги відбувся в червні 1945 року. А з 1969 року починається зароджуватися міф, що в СРСР День Перемоги завжди був найголовнішим святом, хоча це зовсім не так. Фактично із 1965 року починається створення культу Перемоги, який на себе радісно начепила тепер Росія. 

Андрій Давидов: Якщо говорити про георгіївську стрічку, коли вона з'явилася в Росії та чому їй приділяють таку увагу?

Володимир Поліщук: Георгіївська стрічка не має жодного відношення до перемоги. В Російській імперії ця стрічка запроваджувалася для Георгіївських кавалерів. Кольори означали: чорний — пороховий дим, оранжевий — вогонь. Нею нагороджували здебільшого солдатів в Російській імперії. Після жовтневого перевороту 1917 року вона припинила своє існування. Частково з'являлася у білогвардійців, які воювали проти червоних із 1917 по 1921 роки. А відродження її як нагороди відбулося під час Другої світової в підрозділах вермахту, які комплектувалися з російських військовополонених  і власівців. Тож вона нічого спільного не має з перемогою у Другій світовій війні. Тобто це царський орден, яким нагороджували героїв російсько-турецької війни за часів Кутузова і так далі.

Російською пропагандою цей символ був відроджений не так давно. Десь у 2006 році російське державне інформагентство провело першу акцію Георгіївська стрічка. І почали розкручувати тему, що георгіївська стрічка — це символ перемоги. Тобто символ мав відрізнятися від радянського, але водночас міг би на себе імперські шати натягнути. І таким символом стала георгіївська стрічка. З легкої руки Невзорова цю стрічку почали називати колорадською. А з 2014 року вона стала символом російської агресії, коли сепаратисти почали використовувати її на окупованій частині Донеччини та Луганщини. Тож георгіївська стрічка нічого спільного не має ні з перемогою над фашизмом, ні з сучасною російською історією.

Андрій Давидов: Яка історія виникнення акції Безсмертний полк?

Володимир Поліщук: Акція Безсмертний полк виникла у 2010-2011 році за ініціативи з Росії. Мета була хороша: щоб громадські організації під час святкування 9 травня проходили з портретами героїв війни. Побачивши, що акція працює, держава її монополізувала. От тоді це вже стало фарсом. Бо чиїх там тільки портретів не несли на палицях, навіть німецьких офіцерів і відомих колаборантів. Тож те, що починалося як акція пам'яті, стало суто акцією імперської пропаганди.

Андрій Давидов: Чого можна очікувати від цьогорічного параду Перемоги на 9 травня?

Володимир Поліщук: Якщо російська пропаганда до початку повномасштабної війни проти України ще трішки підмішувала у свої гасла якісь факти та правду, то зараз, я б сказав, це дико вільне трактування історії. Очікувати від них можна будь-яких гасел. Не треба далеко ходити: зараз ми всі чуємо про денацифікацію України, хоча денацифікацією в Німеччині було очищення органів влади від колишніх нацистів, щоб вони не займали керівні посади. А в росіян денацифікація — це очищення України від міфічних нацистів. До речі, міф про нацистів — це теж продукт Радянського Союзу. Так само як німецько-фашистські загарбники, хоча німці до фашистів жодного відношення не мали. Тож не здивуюсь, якщо 9 травня буде заявлено, що це Третя світова і вони воюють проти всього світу. Російська пропаганда зараз загнала себе в глухий кут. Вони настільки вже підняли градус ненависті, що тепер самі не знають, як давати задню. Тож можна очікувати будь-яких гасел і народження будь-яких нових імперських міфів.