Техніка війни: Еволюція ОВТ за 100 років

Техніка війни: Еволюція ОВТ за 100 років

Малий бойовий катер Mk VI, на який очікують ВМС України, за спроможностями перевищить радянський крейсер 70-х років. Це за умови, якщо на нього встановити сучасну бойову інформаційно-керувальну систему та озброєння. Прогрес не стоїть на місці, тож ми вирішили з’ясувати, як він вплинув на військову техніку за останні 100 років.

 

 

 

Зараз вкладати кошти у броню, яка можливо і не врятує, вже не модно. Провідні армії світу роблять ставку на кіберсферу, а також розвиток систем озброєння зі штучним інтелектом. Хоча не варто забувати, що спроби створювати техніку, яка на полі бою все зробить за солдата, простежувалися ще за часів Другої світової війни.

Володимир Савельєв (військовий історик): Був радянський експеримент телекеровані танки на базі того ж Т-26, який мав бойове застосування під час радянсько-фінської війни. Був досвід бойового застосування німецьких наземних апаратів Голіаф, які створювалися як штурмові. Вони також використовувались на Курській дузі для протидії бронетехніці.

Зараз, коли безпілотна техніка наступає на п’яти класичним зразкам, здається, танки вже не актуальні. Але сучасні бойові конфлікти й обороні контракти доводять протилежне. За століття панцерники неймовірно змінилися  і скидати їх з рахунку зарано.

Якщо порівняти британський важкий танк «Марк 5» («Самець»), який почали експлуатувати 1918 року, та найновіший турецький основний бойовий танк «Алтай», виробництво якого розпочато 2018, то кардинальні зміни простежуються майже в усьому. Маса збільшилась у два рази, а з габаритів лише довжина на 20%. Екіпаж скоротився вдвічі, хоча є сучасні танки з екіпажами 3 і навіть 2 особи.  Питома потужність, тобто кількість кінських сил на одну тонну, збільшилась у 5 разів. Запас ходу Мк5 у 7 разів менший, ніж у сучасного «Алтая», а максимальна швидкість танка за 100 років зросла майже в 10 разів. Звісно ж, змінюється озброєння, і якщо говорити про основну гармату, то її калібр зріс удвічі.

Багаті країни ініціюють розробку і виробництво нової техніки. А решта змушена звертатися до гібридного оновлення, коли, наприклад, модернізований радянський зразок оснащується найсучаснішими опціями й технологіями. Це одна з особливостей нинішнього етапу еволюції.

Володимир Савельєв (військовий історик): Наш український приціл «Арчер» встановлюється на озброєння 40-х років, і ефективність такої зброї змінюється на порядок. Грубо кажучи, ураження цілі на 2-кілометровій дистанції здійснюється з другого пострілу. Не обов’язково винаходити новий кулемет. Зведіть у єдину цифрову систему управління військами, дайте нову оптику та набої.

До речі, поява високоточних боєприпасів на третину збільшила дальність ведення вогню та удвічі зменшила розхід боєприпасів. Лазерне наведення скорочує час вирішення вогневих завдань у 15 разів. В деяких арміях у планах взяти на озброєння електромагнітні артилерійські боєприпаси некінетичної дії, які без зайвих руйнувань виводять з ладу електронні, системи зв’язку та об’єкти критичної інфраструктури. Ну і все ближче до серійного запуску підходить лазерна зброя. Торік у травні ВМС США випробували установку Лезе Вепон Систем Демонстрейор Мк2 Мод 0, яка успішно знищила безпілотник. Примножуються технології й спроможності, водночас зменшуються габарити озброєння морських зразків. Капітан 1-го рангу запасу Андрій Риженко згадує своє стажування на радянському крейсері «Жданов».

Андрій Риженко (військовий експерт): Головна артилерія була 152 міліметри. Вражаюча. В башті було три гармати і понад 100 осіб. Сама башта важила 800 тонн. Зараз ракета вагою 20 кілограмів, яка міститься в контейнері 50 кілограмів і обслуговується однією людиною, має той самий ефект.

Парадокс еволюції надводних суден полягає в тому, що їхній бронезахист за сто років тільки зменшився, бо у сучасних війнах не потрібні важкі броненосці.

Володимир Савельєв (військовий історик): Якщо взяти сучасний винищувач Ф-35 та винищувач Другої світової війни Мустанг, то формально обидва є винищувачами. Мустанг це машина, яка полює з літаком ворога. А що таке Ф-35? Це зразок, що вирішує будь-які завдання. Тактичну ядерну зброю може нести. Це винищувач у широкому розумінні. Зріс його радіус застосування, кількість цілей, які він одночасно може обробляти, збільшилась кількість видів озброєння.

Щоб оцінити прогрес авіації за ціле століття, ми взяли для порівняння з Ф-35 більш давній літак, а саме перший винищувач ВМС США Воут Ві-І-7-Ес зразка 1918 року.

Максимальна швидкість сучасного зразка у десять разів вища, а дальність польоту зросла у понад 4 рази. Швидкопідйомність, яка вимірюється у метрах за секунду, у F-35 більша у приголомшливих 64 рази. Практична стеля винищувачів за сто років зросла у понад 4 рази. Маса спорядженого F-35 майже утричі вища. І якщо Воут Ві-І-7-Ес не мав точок підвіски, то американський винищувач 5 покоління оснастили аж вісьмома.

Та головною ознакою прогресу військової техніки й озброєння за 100 років є зменшення участі та ролі людини у веденні бойових дій. Усе це завдяки безпілотним системам, які намагались реалізувати ще у Другій світовій війні. Масово ж вони увірвалися в наше життя наприкінці минулого століття.

Володимир Савельєв (військовий історик): Розвиток технологій призвів до того, що, наприклад, у 1982 році велася війна у долині Бекаа. Це була боротьба ізраїльтян з сирійсько-радянською ППО. Вже тоді безпілотні авіаційні апарати були в такій кількості та якості, що відіграли вирішальну роль. Тобто вони вели розвідку та виявлення, а далі вже знищення цілі було справою техніки.

Все ж досвід бойових операцій в Югославії, Іраку, Афганістані та Сирії засвідчив, що застосування керованого озброєння недостатньо. Для стабілізації ситуації в регіонах обов’язковим є проведення наземних операцій із застосуванням сил та засобів. А тому розвиток спорядження, цифрових технологій та інших складових ведення війни за 100 років відбувався такими самими шаленими темпами, як озброєння і військової техніки.