У 80-й окремій десантно-штурмовій бригаді стрибають з парашутом

У 80-й окремій десантно-штурмовій бригаді стрибають з парашутом

На Львівщині, у 80-й окремій десантно-штурмовій бригаді триває захід, який з нетерпінням очікує кожен десантник — стрибки із парашутом. Стрибки здійснюють, як досвідчені бойові офіцери та контрактники, так і призовники, для яких цей стрибок перший. Як небо підкорюється воїнам крилатої піхоти спостерігав наш кореспондент Олексій Мазурін.

 

 

 

Цей  плановий захід бойової підготовки у бригаді сприймають, як свято. Особливо з нетерпінням його очікують призовники, які здійснюватимуть так званий ознайомчий стрибок — тобто перший. Стрибки відбуваються на аеродромі Цунів і тривають протягом тижня. Щодня з борту вертольоту  Мі-8 на висоті 800 метрів у небо роблять крок  близько двохсот воїнів крилатої піхоти. 

Для 120 першоразників день стрибка — кульмінація напруженої двомісячної підготовки з інструктором: ретельного укладання парашутів, роботи на тренажерах, психологічного загартування. Цього дня вони доводять собі й іншим, що здані перемогти найлютіший страх — тобто природний страх висоти. Окрім того, щоб перемогти себе й зустрітися тет-а-тет із небом, десантникам не можна забувати й про правильне керування парашутом, правильне приземлення. Перед стрибком хвилюються усі — хто стрибає вперше та хто вже неодноразово проходив хрещення небом. Але після приземлення емоції зашкалюють, усі в один голос запевняють, що готові стрибати ще раз, і ще раз, і ще раз.

В десантно-штурмовій бригаді, і це не секрет, стрибають усі військові — і кухарі, і бухгалтери, і діловоди. Звісно, стрибають і жінки-військові, і часто вони своїм прикладом, стрибаючи першими, надихають чи підбадьорюють першоразників. Медик Марія здійснила свій шостий стрибок охоче ділиться враженнями.

— Емоції дійсно зашкалюють. Кожен стрибок — відчуття кайфу, відчуття польоту. Для того, щоб зрозуміти, як це — треба хоч раз спробувати. Передати звичайними словами подібне неможливо. Щодо страху, я думаю — не боїться лиш той, хто не цінує свого життя. Я щоразу переймаюся. І коли приземляюся кайфую від того, що я зробила черговий стрибок, — розповіла Марія.

Звісно, емоції переповнюють, адреналін зашкалює. Проте командування бригади на таких заходах підкреслює, що для десантника стрибок — не самоціль, а лише спосіб входження у бій. Тобто це лише перший крок у виконанні майбутнього бойового завдання. І бездоганне опанування парашуту лише одна з багатьох навичок, які роблять військового десантно-штурмових військ справжнім професіоналом і непереможним воїном.