Міжнародний день пам'яті жертв Великого терору — один із наймасштабніших злочинів радянської влади

Саме у цей день 1937 року вступила в дію постанова Політбюро ЦК ВКП(б) "Про антирадянські елементи", яка дала поштовх наймасовішим політичним репресіям сталінського режиму. У 1937-1938 роках комуністичний режим перетворив Україну фактично на "фабрику смерті". 

Великий терор — це масштабна кампанія масових репресій громадян, що була розгорнута в СРСР у 1937-1938 рр. з ініціативи керівництва СРСР й особисто Йосифа Сталіна для ліквідації реальних і потенційних політичних опонентів, залякування населення, зміни національної та соціальної структури суспільства. Наслідками комуністичного терору в Україні стало знищення політичної, мистецької та наукової еліти, деформація суспільних зв'язків, руйнування традиційних ціннісних орієнтацій, поширення суспільної депресії й денаціоналізація. За даними Українського інституту національної пам'яті, за період Великого терору на території УРСР було засуджено 198 тис. 918 осіб, з яких близько двох третин — до розстрілу. Решту було ув'язнено чи репресовано до таборів. Загалом, за два з половиною роки, "понад мільйон людей були заарештовані, відправлені до гулагів, піддані тортурам, або вбиті сталінським режимом.

Найкривавіша ніч у Києві була 19 травня 1938 року: чекісти розстріляли 563 особи. Розстріли, як правило, проводилися на подвір'ях в'язниць, у підвалах НКВС або безпосередньо перед похованням. Спочатку для масових поховань відводилися спецділянки цвинтарів. У пік репресій з метою приховати масштаби злочину чекісти змінили цю практику. У фруктових садах, парках, приміських лісах викопувались траншеї для поховань, часто трупи засипалися негашеним вапном.

Биківнянське поховання жертв сталінських репресій є одним із найбільших на території України. На цей час встановлено імена понад 19 тис. розстріляних громадян.

Найбільшими місцями масових поховань чекістських жертв є Рутченкове поле (Донецьк), район Парку культури та відпочинку (Вінниця), П’ятихатки (Харків), Католицьке кладовище (Умань), Єврейський цвинтар (Черкаси), село Халявин (Чернігівщина), Другий християнський цвинтар (Одеса), 9-й км Запорізького шосе (Дніпро).

На заході України після так званого визвольного походу Червоної армії 1939 року теж з'явились місця масових поховань: урочища Дем’янів лаз (Івано-Франківськ), Саліна (Львівська область), Тюрма на Лонцького (Львів).

У наші дні російська влада продовжує політику радянського режиму, вийшовши на новий рівень цинізму та жорсткості: окупанти ведуть війну проти кожного українця, незалежно від віку, статі, мови спілкування чи роду діяльності. Ворожі війська з важкої артилерії та ракетними ударами розстрілюють та нищать всю націю. Оленівка, Вінниця, Кременчук, Краматорськ, Буча, Ірпінь, Бородянка, Харків, Чернігів, Миколаїв, Херсон, Маріуполь, Бахмут, Одеса — назви цих українських міст і містечок тепер відомі всьому світу саме через криваві злочини російської влади. Але найбільше потерпають тимчасово окуповані території України, які загарбники перетворили на місця несвободи та масового терору. Наші громадяни стають жертвами репресій з боку окупаційного режиму при найменшому прояві спротиву.

Великий терор тридцятих років 20 століття не зламав українського народу, його духу та мужності, не здасться Україна і зараз. Настав час рішуче визнати, що російська федерація, що успадкувала найгірші сталінські традиції, стала державою-терористкою, що становить небезпеку для всього світу.

Сьогодні українські захисники борються за те, щоб раз і назавжди здолати агресора та унеможливити подальші спроби рф знищити український народ, нашу державність та вдаватися до шантажу всього людства. Світ демонструє безпрецедентну підтримку України. Разом ми рухаємося до спільної цілі, якою обов’язково стане наша перемога та невідворотне покарання росії за розв'язану війну, за агресивне, безжальне ставлення до людського життя, за безвідповідальну політику кремля на чолі з диктатором, військовим злочинцем путіним.