Батько воює, а дитина дивиться «Машу і Ведмедя» – це нонсенс – дитячий письменник Сергій Куцан
Сергій Куцан у дитячій літературі дебютував з гумористичною повістю «Зюзя». Книга увійшла до фіналу премії «Книга року ВВС» і швидко стала бестселером. Для кого складніше писати – для дорослих чи дітей, чим небезпечна російськомовна література та які книги мають обов’язково прочитати всі свідомі українці, Сергій Куцан розповів на Армія FМ.
Пишучи гумористичну повість, прагнув розсмішити юних читачів та прищепити їм любов до мови й взагалі до читання, каже Сергій Куцан.
– Діти зараз не люблять читати, а смішним та веселим текстам легше їх захопити. Судячи з відгуків читачів та їх батьків, “Зюзі” це вдалося. Книжка з'явилася на світ завдяки конкурсу видавництва «Фонтан казок». Можна сказати, що якоюсь мірою Іван Андрусяк – її хрещений батько.
Останні роки книжковий ринок України активно розвивається. За цей час з’явилося більше українських дитячих книг, ніж за десять попередніх років, зазначає Сергій Куцан.
– Дитяча книжка має стратегічно велике значення. Перший рік великої війни був особливо високий попит на українську книгу за кордоном, куди емігрували багато родин з дітьми, і наші книгарні знаходили способи передавати книжки по всій Європі. Аудіоверсія книги «Зюзя», судячи з кількості скачувань, теж була дуже актуальна, і багато скачувань саме з-за кордону. Небезпека в тому, що російський наратив вкладається в дітей змалку і стає фундаментом їхнього світогляду. Батько воює, а дитина дивиться «Машу і Ведмедя» десь у бомбосховищі – для мене це нонсенс, але це є.
Як розповів Сергій Куцан, писати для дітей набагато складніше, ніж для дорослих.
– Для дорослих ти можеш писати складними реченнями, закласти кілька змістів через кому чи крапку з комою, а для дітей це не працює, їм стає нудно. Яку б думку не хотів донести, її треба спрощувати, а речення наполегливо шліфувати. Дитяча проза має бути проста, як бульйон, який малеча легко вип’є – і щаслива!
За останні роки Сергій Куцан також спродюсував кілька книжкових видань у видавництві “Наш Формат”, які, на його думку, повинен прочитати кожен українець. Це книга про Бандеру Миколи Посівнича, про Шухевича Олесі Ісаюк, про імперськість російської літератури, “Трубадури імперії” Еви Томпсон, а також дитяча книга про наші 20-ті, “Отамани” Володимира Тиліщака.
– Всі ці книги цінні тим, що написані науковцями, справжніми експертами, яким можна довіряти, тому їх повинен прочитати кожен, хто вважає себе інтелектуалом чи просто освіченою людиною.
Ще з 2014 року Сергій Куцан допомагав українському війську, а з початком широкомасштабного вторгнення одразу оновив свої дані в ТЦК та знову почав активно волонтерити.
– Як підприємець, ще у 2014-му році об'єднався з колегами. Ми створили громадську організацію й активно допомагали фронту. З повномасштабним вторгненням активували свою діяльність. Історія та ж сама, що й в інших волонтерів: починали з «броників» та «тепликів», а зараз більше про машини та дрони, і як завжди - безліч інших дрібниць. Ми робимо те, що можемо. Також щороку у свій день народження я прошу донатити на наш рахунок, зібрану суму - подвоюю. Такий подарунок роблю своїй совісті й нашим армійцям.
У війні програє той, хто перший вирішить, що все пропало, тож сила духу та допомога війську – перш за все, запевняє Сергій Куцан.
