Харківська наступальна операція: як це було
Харківська стратегічна наступальна операція стала однією з найяскравіших сторінок в історії російсько-української війни. З початку російської агресії сили оборони України займалися ефективним стримуванням противника на цьому напрямку, а на початку вересня, майстерно ввівши противника в оману щодо напрямку майбутнього наступу, рішуче відкинули розгромлені і деморалізовані російські війська за лінію державного кордону України.
На світанку 24 лютого війська рф незаконно перетнули Державний кордон України з боку Курської та Білгородської областей, розвиваючи наступ на Суми, Харків, Куп’янськ. Вже зранку 24 лютого зав'язалася битва за Харків — великий промисловий, транспортний і науковий центр, друге за кількістю населення (майже 1,5 млн жителів) місто України, опанування яким військово-політичне керівництво рф визначило першочерговим завданням для своїх окупаційних військ.
Долаючи відчайдушний опір сил оборони України, противник вклинився на глибину 60-140 км на українську територію. Вийшовши на рубежі міст Суми, Лебедин, Зіньків, Опошня, Охтирка, Харків, Циркуни, Старий Салтів, Чугуїв, Балаклія, Гусарівка, Куп'янськ, Сватове, Ізюм, Слобожанське, Балаклія. Він планував продовжити наступ використовуючи авіацію та артилерію для знищення житлових кварталів міст. На тимчасово захоплених територіях російські військові здійснювали залякування і терор цивільного населення, практикували катування та примусовий вивіз громадян України на територію рф, зокрема і дітей.
Проте, незважаючи на терор та значну чисельну перевагу, наступ Ізюмського угруповання противника розвивався надзвичайно повільно, призводячи до великих втрат живої сили, озброєння, військової техніки і запасів матеріально-технічних засобів. Українські війська неодноразово переходили в контратаки, завдаючи противнику нищівних вогневих ударів. Так, упродовж травня неодноразово знищувалась переправа в районі села Білогорівка Луганської області, що супроводжувалось великими втратами для російських військ.
У серпні 2022 року Сили оборони України отримали оперативне завдання рішучими наступальними діями прорвати оборону і розгромити угруповання противника в районі населених пунктів Балаклія, Ізюм, Шевченкове та Куп’янськ, відтіснити противника від м. Харкова до державного кордону з рф.
Завдяки введенню противника в оману стосовно напрямку зосередження основних зусиль наступу, у поєднанні з високим рівнем вмотивованості та підготовки особового складу Сили оборони України зуміли провести ефективну наступальну операцію на Харківському, Слобожанському й Краматорському операційних напрямках.
Упродовж 01-05 вересня 2022 року офіційна інформація про оперативну обстановку на вказаних вище операційних напрямках, що оприлюднювалась офіційними каналами, мала цілком рутинний вигляд. В соцмережах активно обговорювалась тема "херсонських кавунів", яку "по секрету" передавали одне одному лідери громадської думки та деякі військові. Єдиним натяком на можливі динамічні зміни на лінії зіткнення були повідомлення Генерального штабу ЗС України, опубліковані 5 вересня. У першому вказувалось, що у "результаті ефективного вогневого ураження по районах скупчення противника поблизу населених пунктів Семенівка та Куп'янськ Харківської області, російські окупанти зазнали втрат. Знищено один із польових складів з боєприпасами, живу силу противника, а також військову техніку", а в іншому містилося суттєве уточнення: “В результаті успішного вогневого ураження в районі населеного пункту Куп'янськ Харківської області окупанти втратили вбитими та пораненими понад 100 військовослужбовців, знищено дві бойові машини”. А противник активно готувався відбивати анонсований "по секрету" "напад на Херсон".
Атакувавши позиції противника малими підрозділами на широкому фронті, Сили оборони України не викликали занепокоєння російського командування, яке протягом перших годин наступу не сприймало повідомлення з лінії зіткнення як інформацію про масштабну наступальну операцію. Застосовуючи "тактику корозії", проникаючи невеликими високомобільними групами через прогалини в позиціях противника, дезорганізуючи тил ворога й даючи точні цілевказання для власної артилерії, підрозділи ЗС України впродовж першої доби наступу прорвали російську оборону в районі н. п. Балаклія, заволодівши трьома ротними опорними пунктами противника: Москва, Омськ і Пітєр.
Місце основного удару було обране не випадково. Упродовж чотирьох місяців російське оперативне угруповання в районі м. Ізюм складалося переважно з 17 БТГр зс рф з потужним бронетанковим і механізованим компонентом, але протягом перших днів вересня вони були послаблені у зв’язку з частковою передислокацією сил і засобів на Новопавлівський, Запорізький, Криворізький і Південнобузький напрямки.
На західному фланзі угруповання військ рф перебували війська росгвардії та підрозділи, сформовані з числа мобілізованих громадян тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей без військового досвіду, з низьким моральним духом і недостатнім озброєнням.
Іншу ділянку фронту в районі Балаклії (фронтом на захід) обороняла зведена тактична група в складі мобілізованих загонів так званого "ополчення лнр", кількох підрозділів СОБР і ОМОН.
У той же час, командування Сил оборони України підготувало для контрудару значні сили. Тактичні групи наступаючих військ формувались з особового складу трьох бригад ЗСУ та оперативного полку НГУ і включали підрозділи спеціального призначення. На вістрі наступу активно використовувалася військова техніка, надана західними партнерами, можливості мобільних рейдових груп та потужне угруповання важкої артилерії.
Використовуючи ефект несподіванки, Сили оборони України до кінця доби 7 вересня 2022 року просунулись більш як на 20 км в глибину зайнятих противником територій на Ізюмському й Куп'янському напрямках, звільнивши за перші два дні наступу приблизно 400 кв.км території.
8 вересня передові підрозділи ЗС України вийшли на рубіж за 15 км західніше від м. Куп’янськ, який був критично важливим для забезпечення російського угруповання на Ізюмському напрямку. До кінця наступної доби вони вийшли до південних околиць Куп’янська, розгромивши противника, і почали стабілізаційні дії в районі Балаклії та Ізюму.
Резерви, які спробувало задіяти російське командування, виявилися надто слабкими і не змогли стримати наш наступ.
09 вересня 2022 року відбувся танковий бій біля села Слабунівка (на автошляху Волохів Яр–Ізюм), північніше від ключового дорожнього вузла в селі Веселе. Наступаючі підрозділи 25-ї ОДШБр, за підтримки танків 4 ОТБр, провели зустрічний бій з підрозділами 47 танкової дивізії противника, в ході якого захопили три ворожих танки Т-72, розбили підрозділи ворога і змусили їх відступити. Ворог кидав озброєння і техніку на шляху відходу.
Описуючи події, польський військовий оглядач М. Гавенда зазначав: “Українські сили діяли вздовж головних дорожніх артерій в такому темпі, що частина російських підрозділів мусила втікати, покинувши важке озброєння (навіть не організуючи його планового знищення), частина потрапила до засідок. Малі підрозділи, не володіючи інформацією про оперативну обстановку і не маючи зв’язку, блукали територією і затримувалися на дорогах, уже контрольованих українськими силами. Російські підрозділи артилерії та забезпечення несподівано для себе опинилися на лінії зіткнення і, фактично, розпалися. На автомобільній дорозі Волохів Яр–Ізюм втікаючі танкові й механізовані підрозділи з 26-го полку 47 тд лишили багато справної або легко ушкодженої техніки, серед якої, танки Т-72В3. Величезну кількість броньованої техніки й артилерії покинуто було також в м. Ізюм просто на вулицях”.
Остерігаючись оточення, підрозділи військ противника поспіхом залишили м. Ізюм. Того самого дня ЗС України увійшли до м. Куп’янськ. Станом на кінець доби 10 вересня 2022 року, Сили оборони України прорвали оборонні позиції противника на глибину до 70 км, звільнивши понад 3000 квадратних км території. Це переважало сукупні територіальні здобутки ворога за попередні п’ять місяців війни (квітень-серпень).
Боєздатність (повністю або частково) втратили 10-12 БТГр противника зі складу 288 арт. бригади, 2 мех. дивізії, 4 танкової дивізії, 3 мех. дивізії, 144 мех. дивізії, 15-, 30, 39, 74 мех. бригад. Навіть “елітна” 4 кантемирівська танкова дивізія втекла, покинувши на полі бою біля десятка справних танків Т-80.
11 вересня Інститут вивчення війни у своєму щоденному аналізі подій поінформував, що російські війська поспішно відступають з населених пунктів на північ від Харкова та із західного берега р. Оскіл, вказавши також на факт залишення ними на покинутих позиціях значної кількості неушкодженої броньованої техніки. Генеральний штаб ЗС України був ще менш коректним, охарактеризувавши російський відступ як втечу. У вечірньому зведенні наголошувалося: “російські війська гарячково покидають свої позиції та тікають з награбованим вглиб тимчасово зайнятих територій або на територію російської федерації. Зокрема, стало відомо, що близько 150 військовослужбовців зс рф виїхали колоною з Борщової та Артемівки Харківської обл. на двох автобусах, одній вантажівці та на 19 викрадених легкових автомобілях. Така ж ситуація спостерігається і в місті Сватове Луганської обл. Окупанти похапцем залишили населений пункт на 4-х вантажних автомобілях “Камаз”, 20-и броньованих машинах “Тигр” та викрали понад 20 легкових автомобілів місцевих жителів” .
Одночасно з просуванням на міста Ізюм та Куп’янськ, підрозділи Сил оборони України завдали удару по позиціях противника на північ від Харкова. Наступного дня Головнокомандувач ЗС України генерал Валерій Залужний повідомив: “На Харківському напрямку ми почали просуватися не тільки на південь та схід, а й на північ. До виходу на державний кордон залишається 50 км”.
12 вересня Сили оборони України витіснили підрозділи противника за лінію державного кордону. Того самого дня вони звільнили н. п. Богородичне й Святогірськ на півночі Донецької обл., загалом повернувши понад 300 населених пунктів та очистивши від ворога 3800 кв.км території держави, на яких мешкає понад 150 тисяч громадян України.
Американський воєнний оглядач К. Лоуренс констатував: “Україна очистила всю Харківську область і просунулася на Луганщину…»
Інформацію підготовлено в Управлінні зв’язків з громадськістю Збройних Сил України спільно з військово-науковим Управлінням Збройних Сил України
