Ми — нація, яка ніколи не здасться, — артилерист 80-ї ОДШБр Захар
Захар нині б'є окупантів поблизу Бахмута із гаубиці Д-30 у складі одного з підрозділів 80-ї окремої десантно-штурмової бригади. Про особливості своєї роботи артилерист розповів військовому журналісту Андрію Давидову, який з командою Армія FM побував на Донеччині.
Як розповів Захар, на військову службу він був мобілізований на початку широкомасштабного вторгнення й одразу потрапив в артилерію. Дізнаватися усі особливості роботи гармати Д-30 довелося фактично в бойових умовах.
— Від початку війни ми на ній багато хороших результатів показали. Все на практиці було. Ми майже тут всі з початку війни. Коли все це формувалося, часу на різні курси не було, тому все пізнавали на практиці.
За словами армійця, його підрозділ працював фактично на всіх напрямках фронту, зокрема брав участь у Харківській наступальній операції.
— У Харківській операції брав участь від А до Я. Коли почало багато бригад заходити, окупанти побачили нашу силу і зібраність, і почали бігти від нас в паніці. Тільки в Балаклії вони дали невеликий бій. Завдання нашої артилерії було перекривати ділянки, де вони можуть виходити, щоб не вдарили нашим піхотинцям у спину. Натовська зброя, звичайно, била на дальні дистанції і їх добивала. Коли ми почали їх гнати, була гордість і впевненість, що ми зможемо і надалі звільняти наші території й вигнати їх з нашої землі.
Як згадує Захар, жителі Харківщини потерпали від дій окупантів.
— Було багато скарг людей, як поводилися з ними ці покидьки. Наприклад, встановлювали комендантський час з 10 до 15:00, тобто люди навіть із хат не могли вийти. Жителі розказували, що багато колаборантів із родинами втікали слідом за окупантами, тобто ті, що чекали руський мір.
Як відзначає артилерист, допомагає нищити ворога і зміцнює надію на перемогу те, що артилерія переходить на натовські калібри.
— Наприклад, 155-й здатен спричинити масштабний вибух і величезну шкоду. Так само натовська зброя, де є точність стрільби і чимало різновидів снарядів – кумулятивні, реактивні, точні. Це перевага дуже велика з нашого боку.
Про один із боїв Захар згадує з особливим піднесенням, адже там вдалося знищити танк із другого пострілу, що є надзвичайною удачею.
— Почали працювали в селі Богородичному, що поблизу Святогірська. Ми там двома снарядами танк підірвали. Розвідка добре відпрацювала, що не довелося багато снарядів витрачати. Зазвичай перший і другий постріли — пристрілочні. А влучити першим снарядом, то взагалі надзвичайний успіх. Це якщо розвідка дуже гарно все розрахувала і всі ланки відпрацювали ідеально.
За словами артилериста, в тандемі з піхотинцями його підрозділ наближає перемогу.
— Ми є єдиним кулаком: допомагаємо піхотинцям робити свою роботу. Звісно, вони більше відчувають складнощі цієї війни і наражаються на небезпеку. Наше основне завдання — їх прикривати. Вірте в ЗСУ! Ми — нація, яка ніколи не здасться і ніколи не пустить на свою землю ворога.
