Негативні емоції під час війни: як з ними впоратися?

Життя у стані війни породжує шквал емоцій, серед яких часто домінують безсилля та гнів. Як впоратися зі своїм емоційним станом в екстремальних умовах, на Армія FМ розповіла головний психолог гарячої лінії підтримки Українського ветеранського фонду Олена Лашко.

Емоції — це наш природний механізм саморегуляції, наголосила психологиня. Вони виникають у відповідь на певні події або на сприйняття ситуації і супроводжуються психологічними, фізіологічними процесами.

— Це все нам потрібно, щоб адаптуватися до зовнішніх та внутрішніх умов. Тому всі емоції дуже важливі. Інша справа, що є приємні та неприємні емоції.

За ловами Олени, бити у набат треба, коли є тривале порушення емоційного стану.

— І тут ми говоримо не стільки про різновид емоцій, скільки про їхню тривалість і вплив на якість життя. Якщо ви відчуваєте, що страждає через певні емоції якість вашого життя, тоді варто звернутися за підтримкою.

Як розповіла психологиня, гнів та агресія сигналізують про те, що людина нехтує своїми потребами.

— Коли виникає певне психоемоційне напруження, треба дати собі розрядку. Коли ми зриваємося на інших людям, нам стає легше, хоча і докори сумління можуть бути. Щоб такого не траплялося, треба піклуватися про свої потреби: вчасний сон, прийом їжі і так далі, якщо це можливо. Також важлива підтримка близьких людей.

Відчуття байдужості та апатії вказує на те, що організм просить психологічного перезавантаження, каже Олена Лашко. 

— Це така собі емоційна анестезія, захисний механізм психіки, щоб дати організму перепочинок.

Якщо ж ви страждаєте через так звані емоційні гойдалки, які супроводжуються різкими змінами настрою, тоді варто звертатися до фахівців за підтримкою, зауважує психологиня.

— Можливо, вживати препарати. Бо правильно підібрані препарати у правильному дозуванні відносно безпечні. І приймати їх треба під наглядом лікаря. А якщо у вас є ресурс діяти далі без медикаментів, то це чудово, значить ви знаходите джерела для відновлення.

Часто на емоційні перепади страждають жінки, які нині змушені виховувати дітей самотужки, бо чоловіки в цей час боронять Україну, зазначає Олена Лашко.

— Жінка, яка залишилася і за тата, несе подвійну відповідальність. І це ще додаткове напруження. Часто такі жінки просто не мають часу на піклування про себе. Тут я б порадила відвідувати групи підтримки. Раз на тиждень виділити собі дві години офлайн або онлайн, побути серед людей зі схожим досвідом і відновитися.

На переконання психолога, люди, які нині підтримують стосунки на відстані,  потребують додаткової уваги.

— Такі стосунки — і про партнерські, і батьків та дитини — це велике випробування. Звісно, перелаштовується повністю комунікація. Адже коли тато чи мама на фронті, вони не завжди можуть вийти на зв'язок, не завжди може сказати, де він перебуває. Найкраща підтримка для дітей, особливо для підлітків, це взаємодія з однолітками, особливо які мають схожий досвід.

Тож емоції допомагають нам бути відповідно до зовнішніх і внутрішніх обставин, а наше завдання — правильно реагувати на зміни настрою і вчасно звертатися за підтримкою, певна Олена Лашко.

Гаряча лінія кризової підтримки Українського ветеранського фонду 0 800 33 20 29.