Соборність України — спільна справа задля захисту, збереження та розбудови нашої держави
День Соборності — одне із найбільших національних свят незалежної України. Саме 22 січня 1919 року на Софійській площі у Києві було проголошено Акт Злуки (об’єднання) українських земель в єдину Україну.
Від другої половини ХІХ століття українська політична єдність стала одним із провідних мотивів декларацій та діяльності національного руху по обидва боки від Збруча. Вперше у XX столітті українська незалежність була проголошена 22 січня 1918 року IV Універсалом Української Центральної Ради. Роком пізніше, 22 січня 1919 року, у Києві на Софійській площі був проголошений Акт злуки Української Народної Республіки (УНР) й Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР), що постали на уламках Російської й Австро-Угорської імперій, в єдину соборну Українську державу. Акт злуки, який об'єднав Українську Народну Республіку та Західноукраїнську Народну Республіку в єдину державу, був не тільки важливим юридичним документом, він підтвердив бажання українців об’єднатися та жити разом в єдиній та самостійній державі. Це була основоположна подія для українського державотворення.
Однак тоді об'єднання України відбулося суто символічно: вже через кілька тижнів після проголошення Акту злуки більшовики захопили Київ, пізніше поляки окупували Східну Галичину, а Чехословаччина — Закарпаття. Внаслідок невдач Української революції 1917-1921 років державність зберегти не вдалося. І як результат, упродовж XX століття українці змушені були кількаразово відновлювати її в боротьбі. Попри те, що в реаліях буремних подій на тлі громадянської війни в росії молодій українській державі не вдалося встояти, Акт Злуки 1919 року мав величезне значення для історичної пам'яті українського народу. Завдяки йому Україна утвердилася у суспільно-політичній думці лише як соборна держава.
У радянські роки про подію 22 січня 1919 року публічно не згадувалося, однак у пам'яті народу вона залишалася живою. Вже у новітній історії, у 1990 році на честь Акту Злуки Народний рух України організував живий ланцюг від Львова до Києва, який став однією з перших масштабних антирадянських українських акцій, що поклали кінець СРСР та дозволили Україні здобути незалежність. 24 серпня 1991 року позачергова сесія Верховної Ради УРСР ухвалила Акт проголошення незалежності України. Його підтримали українці на Всеукраїнському референдумі 1 грудня 1991 року. Ця подія стала початком відліку історії сучасної Української державності. Утім, історики відзначають, що 24 серпня 1991 року насправді відбулося відновлення державної незалежності України.
Соборність — це не лише пам'ять про минуле, а й згуртована спільна праця у справі збереження та розбудови сучасної модерної держави. Національна єдність є не тільки базовою цінністю українців, а й передумовою успішного спротиву зовнішній агресії. Нині, коли Україна продовжує боротьбу, соборність залишається на порядку денному національних завдань. Найголовніше зараз — захистити та зберегти незалежну, суверенну Україну, повернути усі окуповані землі разом із Кримом та Донбасом та остаточно вигнати окупантів з нашої землі. Збройні Сили України за підтримки всього українського народу ведуть запеклу боротьбу з російськими загарбниками та обов'язково виконають своє найголовніше завдання із захисту і збереження нашої країни. Її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності.
Віримо у Збройні Сили України, силу та мужність наших захисників, стійкість та незламність українського народу. Україна обов'язково переможе та відбудується, і найголовніше - буде цілісною, соборною державою.
Слава Україні та її захисникам!
