У нас снаряд попав, може, півтора двохсотих нашкребемо — як у Святогірську орки просили про евакуацію (ФОТО)
У звільненому від окупантів Святогірську догорали десятки одиниць ворожої бронетехніки, місцеві жителі виходили з підвалів та погребів, а українські воїни розповіли кореспонденту АрміяInform про бої за місто, втрати ворога, упійманих полонених та про що говорили окупанти в час, коли ЗСУ гнало їх у шию.
Святогірськ — курортне місто. Тут Лавра й сюди постійно приїжджали віряни. Тому тут багато готелів і приватних садиб. Це Донецька Швейцарія, розташована в низині серед лісів із чудовим кліматом. Тепер тут зруйноване місто, понівечені людські життя, — розповів воїн ЗСУ на псевдо Професор, який родом із цих країв.
— Два тижні тому заїхала якась спецура. У них були дрони камікадзе, то вони ними розносили місця нашої дислокації, — каже Професор.
Однак мужність, стійкість, професіоналізм та шалена мотивація зробили своє — й українські воїни вибили ворога.
— Вони втекли й залишили нам просто неймовірну кількість боєкомплекту. Таке враження, що вони просто покидали автомати й поїхали. З трофеїв залишили навіть такі рідкісні штуки, як кулемет Печенєг із нічником та відстанеміром. А цей набір коштує скажених грошей. Техніки практично не залишили, лише те, що ми спалили, але вони її й не особливо сюди заводили, бо ми їх артилерією били нещадно, — веде свою розповідь Професор.
Він каже, що це було ще те видовище, бо українська артилерія безперестану знищувала ворога, який, не шкодуючи життя та машин, тривалий час намагався перехопити ініціативу і продовжував свій наступ.
— Вони намагалися завести у Святогірськ техніку через Ярову по прямій дорозі. Там наша арта їх зустрічала й працювала чергою по три снаряди у квадрат 2 на 2 метри. Горіло там усе: танки, бехи, бронетранспортери. Другого вересня, коли звільняли Святогірськ, наші артилеристи працювали з восьмої ранку до другої ночі, палили все, працювали каскадом і навіть били їм у тили. А вони перли лавиною, у наших хлопців стволи перегрівалися. Здихали окупанти, як таргани, але й плодилися так само, — пригадує Професор.
— Орки, щоби ви розуміли, коли чують за собою силу — друга армія світу, а коли тікають — то сиплються, як доміно. Коли відступали, то була в них паніка. У перехопленнях їхніх розмов ми чули лише лайку. Звучали накази не відступати, інакше буде розстріл, — розповідає воїн ЗСУ на псевдо Мисливець, який працює в підрозділі радіо- та аеророзвідки. — Гадаю, там дійсно розстрілювали, але вони себе й самі калічать.
Мисливець стверджує, що окупанти відстрілюють собі пальці, аби не потрапити в поліетиленовий мішок.
— Вони там нікому не потрібні. У їхніх переговорах чути, що є поранені, а вони відходять на марші та їх залишають. Насамперед киває п’ятами керівництво. Вони виїжджають і лише за кілька годин доводять наказ організовано відходити. Але й це в них не виходить, одна з їхніх колон відступила і досі в цих краях кружляє, то наша артилерія вже третій день їх довбе, — каже Мисливець.
Дії окупантів не перестають дивувати українських воїнів. Одним із прикладів стали четверо російських полонених, які під час наступу українців купували горілку в місцевому магазині.
— Чуваки вирішили поїхати за горілкою в магазин, коли ми вже були на вулицях Святогірська. Були в цивільному, але це їх не врятувало, біля прилавка і взяли, — розповідає Професор.
Та не всім щастить, як згаданим окупантам, які вирішили випити горілки під час українського наступу.
— Чули в переговорах навіть таке: орк у рацію кричить про трьох трьохсотих і просить про евакуацію, а йому у відповідь — та ні, укропи дають „тягла“, ми зараз не можемо, давай вечора почекаємо. За кілька годин знову виходять на зв’язок, і питає, чи буде евакуація, бо вже не три трьохсотих, а півтора двохсотих. У відповідь лунає: як півтора?. То він каже, що снаряд попав, то, може, півтора нашкребуть… Це їхнє ставлення до людей, які, як розхідний матеріал. Тільки в голові не вкладається, чого вони настільки тупі, що самі цього не розуміють, — розмірковує Мисливець.
Його слова доповнює напарник на псевдо Грізлі, що є інформація, начебто росіяни застосовують загороджувальні загони, тож, мовляв, ніде діватися, але однаково дурні, були б розумні, то в полон здавалися б.
Окупанти кажуть, що наші хлопці вже оговталися, підтягнули резерви й почали обстріли з артилерії та реактивних систем залпового вогню.
Воїни ЗСУ повні сил та оптимізму й ні на секунду не сумніваються в перемозі.
Валентин Столярчук
Михайло Чубай
