Українські сапери поділились досвідом застосування німецьких протитанкових мін DM22

В арсеналі українських захисників останнім часом з'явилося чимало нових зразків озброєння, отриманих від наших країн-партнерів. Серед них і протитанкові міни спрямованої дії PARM (Panzerabwehrrichtmine) у версії DM22. Наш кореспондент поспілкувався з військовослужбовцями-саперами та поцікавився їхнім особистим досвідом застосування таких мін проти російських загарбників.

Як розповів командир саперного взводу Артем, перевага DM22 над звичайними протитанковими мінами полягає у нанесенні значно більшого ураження ворожій бронетехніці. Широко застосовувані сьогодні міни натискної дії зазвичай руйнують гусениці, у кращому випадку катки. Але після евакуації з поля бою та нетривалого ремонту така техніка знову повертається у стрій. У випадку ж спрацювання міни DM22 пошкодження зазнають корпус бронемашин чи танків та їхні екіпажі. Після цього повернути у стрій техніку, або ж вилікувати окупантів, які вижили, практично неможливо.

— Такі міни зазвичай ми використовуємо як мінний шлагбаум у місцях найбільш імовірного прориву противника, — розповідає Артем. — Їхня маса та габарити, порівняно з радянськими зразками, зокрема мінами ТМ 83, дозволяють оперативно розміщувати ці вироби на найбільш загрозливих напрямках.

Сапер зазначив, що даний тип мін є надзвичайно ефективним за умови правильного маскування місць, де вони встановлені.

— Жодна міна не дає стовідсоткової гарантії ураження противника. Але їхнє застосування гарно сприяє сковуванню ворожих сил за часом та маневром як на інженерну розвідку, так і на проведення заходів з евакуації пошкодженої техніки чи надання допомоги екіпажам, — ділиться практичним досвідом командир взводу.

Командир також зазначає, що на противагу звичним протитанковим мінам, даний зразок несе значно меншу загрозу для місцевого населення. Він швидко переводиться з бойового у транспортне положення. За такими встановленими мінами постійно ведеться спостереження, щоб убезпечити від підриву союзну техніку чи цивільний транспорт.

Валентин Столярчук

Володимир Віват