Військовий моряк: Виникає бажання повернутися до рідної гавані, до Севастополя, що згодом і трапиться
За кілька місяців до широкомасштабної війни він обійняв посаду — став командиром бойової частини, штурманської та зв'язку патрульного катера (ім'я військового та назву катера не називаємо з міркувань безпеки). Судно патрулювало біля берегів Криму, стежило за ситуацією, а перед 24 лютого повернулося у пункт базування.
— Дванадцята ночі. Бойова тривога на катері. Команда — корабель приготувати до бою! Було страшно, та після цих слів починаєш діяти на автоматі та виконувати поставлені завдання, — згадує перший день війни військовослужбовець.
Про свій бойовий досвід він розповів Армія FM.
Він — із родини військових. Батько служив у ВМС, та й дядько був в армії — підполковник запасу. З дитинства марив морем і хотів бути моряком, а події 2014 року допомогли остаточно визначитися із вибором.
— Я тоді ще навчався у школі й того ж року вирішив вступати до військово-морського ліцею. Навчатися було цікаво. Ще курсантами ми виходили у мирні походи до Туреччини, Болгарії, Румунії. У Польщі проходили курси лідерства. Дуже гарний досвід ми отримали. Нас тоді вже навчали на їхній базі. Ми дуже тісно співпрацювали з поляками. А під час походів ми теорію закріплювали на практиці. Я вже тоді бачив, що зробив правильний вибір, — зазначив моряк.
Як розповідає армієць, на курсах лідерства наші курсанти вражали поляків креативністю мислення. У 2021 році юнак став випускником військового вишу і розпочав службу на кораблі.
— Наш корабель виконував завдання з висвітлення надводної обстановки під берегами Криму. Ми вже тоді бачили перевагу ворога у бойових кораблях, бачили велику кількість десантних загонів. Кораблі ми постійно супроводжували, передавали інформацію вищому командуванню. Повернулися до пункту базування приблизно за день-два до 24 лютого. Я цей день пам'ятаю як зараз. Дванадцята ночі. Бойова тривога на катері. Команда — корабель приготувати до бою. Було страшно, та після цих слів починаєш діяти на автоматі і виконувати поставлені завдання, — додав військовий.
Військовослужбовець пригадує, що через кілька годин судно вийшло в море відстежувати ворога. Два дні команда майже не відпочивала. Одразу як повернулися у пункт базування під час повітряної тривоги знищили два ударних безпілотники росіян, які наближалися до пункту базування Одеси.
— Була ейфорія. Весь особовий склад зрадів, коли побачили вибух і падіння їх у море. Після цього росіяни почали надсилати розвідувальні безпілотники, щоб виявити наше пересування і де є пункти базування. Також ще наш особовий склад збив із ПЗРК дві крилаті ракети Калібр, — впевнений моряк.
Як поділився армієць, напружений період припав на березень. Чимало десантних кораблів підходили майже до територіальних вод неподалік Чорноморська. І наші кораблі були готові дати бій противнику.
— Нам було поставлене завдання вийти в море і на максимальній дистанції завдати удару. Тобто ми, як то кажуть, підскок дали, насипали їм і повернулися у пункт базування. А одного разу виходили на розвідку, тоді погода нам сприяла, видимість була дуже низька — близько 4 км, і на дистанції 7-8 кілометрів супроводжували дві ворожі цілі, але вони з нами в бій не вступали, — додав військовий.
За словами бійця, зараз його катер виконує завдання з протиповітряної оборони пункту базування Одеси. За цей час команда згуртувалася і стала, як одна родина, де всі підтримують одне одного і разом наближають перемогу.
— Коли ти перебуваєш близько від Криму, де відпочивав із рідними, був на парадах, мріяв вступати там до вишу і ти розумієш, що ця територія вже окупована. І виникає бажання повернутися до рідної гавані, до Севастополя, і бути у Криму, що згодом і трапиться, — констатував боєць.
