Зараз у ворога техніки майже не залишилося, — протитанкіст 30-ї ОМБр Тарзан
Як стати оператором Джавеліна? Як підбити ворожий Т-90? Про це журналісту Андрію Давидову, що завітав із командою Армія FМ на виїзний ефір, розповів протитанкіст 30-ї окремої механізованої бригади ім. князя Костянтина Острозького на псевдо Тарзан.
Андрій Давидов: Чому Тарзан?
Колись працював в українській скаутській організації. Свого часу під Переяславом був у скаутському кемпінг-таборі. Я тоді мав довге волосся. Якось уночі почалася сильна злива, і коли стали протікати намети, я метушився, намагався зарадити. Коли змок до нитки, роздягся до шортів. А оскільки в мене був ремінь із ножем ще й на поясі, то коли діти побачили мене у спалахах блискавок, дали прізвисько Тарзан. Відтоді так мене і називали.
Андрій Давидов: Як ви опинилися в армії?
24 лютого зрозумів, що треба щось робити. Сказав рідним, що потрібно в військкомат поновити військовий квиток. В рюкзак кинув ключі, ручку, прапор України — і пішов. Сказав, щоб відправляли мене в самий зашквар, так воно тоді й вийшло.
Андрій Давидов: Стати протитанкістом — це був ваш вибір?
Загалом я мав працювати на САУ, проте тоді було багато претендентів, але недостатньо техніки, щоб нас всіх на неї посадити. Ми чекали, дивилися новини, що там вже цигани танки крадуть, а ми сидимо. І тоді нам сказали, що є можливість всім охочим навчитися гратися американськими іграшками. Я пішов у центр підготовки, де нас навчали працювати саме з системою Джавелін. Так я став протитанкістом. Три місяці ми працювали тільки на Джавелінах. Потім, коли у нас була ротація, пройшли навчання на інших установках.
Андрій Давидов: Що відрізняє Джавелін від інших ПТРК?
Найперше — спосіб ураження, до того ж комплекс настільки мобільний, що ми можемо з'явитися майже у ворога під носом, зробити свою роботу і піти. До того ж на відміну від NLAW, у Джавіка набагато більша дальність і потужність, тож він може більш броньовану техніку нищити. Оскільки у нас було достатньо ракет для Джавелінів, не виникало потреби використовувати щось інше. Хоча в деяких випадках я б хотів скористатися чимось легшим, оскільки там була невелика дальність, але з Джавеліном ми теж зробили свою роботу.
Андрій Давидов: На якій найбільшій дальності вдалося вразити ціль?
Ми на невеликій дальності працювали, але наші хлопці спрацювали до майже п'яти кілометрів. Хоча Джавелін розрахований до 4 км. Але це ж ЗСУ!
Андрій Давидов: Чи відрізняється використання Джавеліна в боях за Київ і на Донеччині?
Для протитанкістів це геть інша війна. Як розповідають хлопці, які тоді працювали на Київщині (ми з першого дня широкомасштабного вторгнення тримаємо Донеччину) тоді ворог йшов колонами й можна було працювати, як в тирі. І ті, хто працював з самого початку, не отримував по собі стільки артилерії, як отримуємо зараз ми. У нас вони не виходили великою кількістю, їх ще треба було впіймати, а тоді ще не було достатньо розвідників. Зараз у ворога техніки майже не залишилося і вони її дуже бережуть. Ми зараз бачимо піхоту, яка носить на собі БК по кілька кілометрів. Тож їхні солдати замучені ще до того, як вийшли на позиції, і це нам на руку. Між групами наших протитанкістів є навіть змагання, щоб вполювати цю техніку.
Андрій Давидов: Яким впольованим ворожим звіром пишаєтесь найбільше?
Звісно, Т-90, який я знищив на Харківщині. Тоді танки просто утюжили наші позиції. Відпрацювали, відійшли назад. І потім, коли вони заводили піхоту, щоб зачистити посадку, де були наші хлопці, я підбив цей танк. Як виявилося потім, я завдав йому критичного ураження, орки його не змогли відтягти, і після контрнаступу наші його забрали. Завдяки тому, що я його підбив, наступ окупантів зірвався.
Андрій Давидов: Окрім танків, проти якої техніки ще найбільш ефективний ПТРК Джавелін?
Можна нищити майже все, нам дозволяють знищувати навіть скупчення піхоти. У Джавеліна дуже класна оптика. Я бачу вночі більше ніж на 5 км, тож хлопці можуть використовувати мене як розвідника, коли немає техніки. Була ситуація, коли я побачив, що готується наступ піхоти і передав інформацію командуванню. Мені дали добро по них відпрацювати.
Андрій Давидов: Чи є у росіян зброя, подібна до Джавеліна?
З переносних засобів ні. У них Корнет — доволі непогана іграшка. У нашому підрозділі був Корнет, захоплений під час Харківського контрнаступу. Дуже багато було ракет, які ми повернули назад ворогові, бо чужого не тримаємо. Цей Корнет знищив багато ворожої сили.
Андрій Давидов: Чи можна зараз пройти навчання на оператора Джавеліна чи інших ПТРК?
Звісно, таке навчання триває. У нас під час кожної ротації більш кваліфіковані бійці автоматично стають інструкторами. Інструктор, який тренував мене, і досі донавчає певним моментам. Представники американської компанії, яка виробляє ці системи, якби побачили, як ми з них працюємо, сказав би, що це неможливо, бо на деякі методи, які ми використовуємо, система Джавелін не розрахована. Але в нас війна і все, що потрапляє до нас у руки, ми маємо використовувати найбільш ефективно. Скажу більше, система Джавелін має один значний недолік, який можна використовувати для знищення техніки.
Андрій Давидов: У цивільному житті ви були майстром тату, а чи робили побратимам татуювання?
Майже кожен вільний день у мене йде на те, щоб комусь щось зробити. Я взяв із собою техніку. Мало того, коли я потрапив на реабілітацію, весь час я робив людям тату. Коли я пішов на війну, мої друзі та знайомі дуже допомогли, тож щоб їм віддячити, коли приїхав назад, я робив тату. Тут, в лавах ЗСУ 80% моїх робіт — патріотичні татуювання.
