Життя снайпера: виклики служби в українській армії на сході країни

Чому не використовує в роботі кікімору, як вдалося знешкодити ворожу снайперську пару та що страшніше за роботу артилерії розповів сержант Петро. Журналісти Армія FМ побували у 95-й окремій десантно-штурмовій бригаді, у складі якої снайпер вбиває російських загарбників на Сході України.

Як розповів Петро, його служба у Збройних Силах України розпочалася 29 березня 2016 року в підрозділі ДШВ.

— Після навчального центру, що в Житомирі, потрапив у розвідку, а після 2019 року вирішив змінити напрямок служби — з цього року я вже був на посаді снайпера. А на початок широкомасштабного вторгнення був командиром відділення снайперів.

Змінити напрям військової діяльності спонукав випадок, розповідає боєць.

— На східному напрямку виконували бойове завдання. Коли копали окопи, я виліз на бруствер — і тут куля прилетіла сантиметрів десять від голови. Ми навіть не зрозуміли, звідки був постріл. Я добре відчув, що снайпер — важлива спеціальність в армії, бо ми ще тиждень ходили не піднімаючи голови після цього. Не можу сказати, що розвідка нецікава, але, на мою думку, в снайперів робота цікавіша.

Як командир снайперів Петро тренує новачків, які приходять у підрозділ. Каже, що в цій професії на першому місці витримка.

— Людина має бути спокійною, адже вилежати дві-три години на одному місці не так просто, а також урівноваженою та впевненою в собі. Мій рекорд перебування на одному місці лежачи — 8 годин. Під час пострілу снайпер має бути зосереджений і врівноважений, адже схвильоване дихання може завадити навестися на ціль.

Приборкати дихання допомагає невпинна підготовка, зазначає Петро.

— Люди приїздять із бойового завдання,  мають добу на відпочинок, а потім займаються стрільбою, коригуванням, маскуванням. Снайпер — це така спеціальність, де потрібно постійно навчатися.

Військовослужбовець пригадує випадок, коли разом із напарником за добу знищили ворожу снайперську пару.

— Кошмарили нашу позицію. Ця пара стріляла прицільно, але безрезультатно. Вони повиставляли дзеркальця, манекени. Цього зараз ніхто не робить. Це якась стара школа. Вони приїхали зі старими гвинтівками, яких в нас у ЗСУ вже майже не залишилося. Знищили їх за добу.

Особливо небезпечна, ділиться Петро, снайперська дуель.

— Не так страшна артилерія, як снайпер з тієї сторони. Якось о 12-й ночі нам надійшло повідомлення, що працює снайперська пара. Ми на місці поночі нічого не побачили, а нас засікли. На другу добу ми трішки змістили позицію, і дуже вчасно, бо вони б в лоб на нас йшли. Тоді було знищеного одного їхнього снайпера, а другого поранено. Група накрила їх АГС. Це був мій перший бій з напарником ще до широкомасштабної війни.

Бійця, що причаївся в кікіморі, зазначає Петро, можна побачити у фільмах, в реальній бойовій роботі снайпери використовують інші маскувальні засоби. 

— Кікіморою, особливо тією, що продають у магазинах, не користувався ніколи. Вона придатна лише, щоб зробити красиве фото. Ми всі користуємося маскхалатами. У куртці, штанах, каптурі є скрізь петлі, і ти можеш на місці замаскуватися. А кікімору хіба що робити самому, бо не може вона слугувати на всі пори року. Стрільбу ми ведемо завжди в рукавицях та балаклавах, тому що обличчя та руки сильно блищать. Я використовую балаклаву або баф із панамою, деякі люди використовують спеціальний крем для снайперів.

Кожен снайпер, що проходить навчання, має щонайменше три гвинтівки різних калібрів, а загалом обирає зброю залежно від завдання.

— Наприклад, візьмемо UAR-10. Якщо дистанція до противника до 400 метрів, то на таких коротких відстанях з напівавтомата краще працювати. Якщо йде штурмом група противника, з напівавтомата їх простіше знищити, а з болтовика це майже неможливо.

Петро наближає перемогу України і мріє, щоб більше війн не було ніколи. А ще, каже, хоче поїхати в Крим на море.