Зараз в ефірі:

Галицько-Буковинський курінь Січових Стрільців

04.06.2022
Галицько-Буковинський курінь Січових Стрільців

Про формування Галицько-Буковинського куреня Січових Стрільців та їхній бойовий шлях у першій в ефірі програми Історичний фронт розповів історик Іван Хома.

Андрій Давидов: Коли розпочалося зародження Галицько-Буковинського куреня?

Іван Хома: Військове формування почалося зароджуватися в Києві восени 1917 року. Ініціаторами були українці австро-угорського підданства, які перебували в російських таборах військовополонених. Вони позитивно сприйняли процес відродження української держави. Коновалець запропонував допомогу Центральній раді, та не дочекавшись відповіді, сам приїхав до Києва. Перед цим з іншими військовополоненими він втік із Царицина.

Вони сконцентрувалися навколо Галицько-Буковинського комітету допомоги жертвам війни. Цікаво, що гроші на свою діяльність організація спромоглася отримувати від російських гуманітарних організацій, а 50 % надходили від українських емігрантів зі США. На ці кошти Коновалець та Петро Дідушкок при комітеті створили військову комісію. А в листопаді почали формувати Галицько-Буковинський курінь Січових Стрільців. 

Андрій Давидов: Чому курінь формувався так довго, адже Коновалець повернувся до Києва у липні?

Іван Хома: Михайло Грушевський та оточення дуже боялися, щоб російська влада не розцінила український державотворчий процес як роботу спецслужб Угорщини. Тож частково процес гальмувався, але потім ці ініціативи були підтримані. Також переконали Симона Петлюру, що хлопцям треба повірити, вони готові бути вірними УНР.

Чимало вояків не зголосяться приєднатися до куріння, адже боятимуться, що не зможуть повернутися додому. І небезпідставно. Адже оточення Скоропадського, влітку 1918 року, щоб позбутися Січових Стрільців, пробуватиме їх арештувати як солдатів-зрадників австрійської армії. І намагатиметься депортувати на територію Австро-Угорщини. Та ці спроби не матиме успіху.

Андрій Давидов: До Галицько-Буковинського куреня доєднувалися лише представники Австро-Угорщини, чи ще й Наддніпрянщини?

Іван Хома: На початку формування куреня це були австро-угорці, але вже наприкінці грудня 1917 року починають брати до складу і представників Великої України. На початок січня 1918 року було приблизно 75 % галичан або українців австро-угорського підданства Заходу України та 25 % представників Великої України. Коли в січні перед армійцями постало питання, чи вступати на боці армії УНР проти більшовицької росії, то вони чітко визнали росію як ворога. Польський чинник вони не розцінювали як особливо загрозливий, Австрію вже за два місяці розглядали як союзника. 

Андрій Давидов: На початку українсько-більшовицької війни якою була чисельність куреня та в яких боях він брав участь?

Іван Хома: Приблизно 600-800 осіб. Сили були залучені для стримування більшовицького наступу з Полтави. Інша частина Січових Стрільців брала активну участь у придушенні більшовицького повстання в Києві. Ще один підрозділ забезпечував безпеку Грушевському, допомагав в евакуації української казни наприкінці січня 1918 року. Коли австрійські та німецькі війська стали нашими союзниками, Січові Стрільці були в авангарді сил, які йшли звільняти Київ від більшовиків. Далі вони фактично трансформуються у гвардію, на яку опиратиметься Центральна Рада УНР.

Важливо, які Січові Стрільці одразу після війни почали дбати про збереження пам'яті всіх загиблих. Щойно командування повернулося до Києва в березні 1918 року, було засновано в галицько-буковинському комітеті фонд на пам'ятник Січовим Стрільцям. Пам'ятник, через політичні події, не вдалося спорудити, проте кошти були залучені для відновлення військового формування Січових Стрільців. Зокрема проведені ремонтні роботи в Білій Церкві, де мало бути місце їх розташування вже за Скоропадського.

Покриття
Надсилайте повідомлення
+38 097 1991.8.24
Наші соцмережі
Завантажуйте додаток