На сніданок була війна: графічне осмислення вторгнення від студентів Києва
В одній зі столичних бібліотек можна побачити виставку студентських плакатних робіт "На сніданок була війна". Як зародилася ідея проєкту та хто його автори в ефірі Армія FM розповіла учасниця ініціативи, студентка Київського національного університету культури та мистецтв Валентина Дворнік.
Наталія Шмарко: Як виникла ідея цього студентського плакатного проєкту?
Валентина Дворнік: Цей проєкт — ініціатива студентів київських вишів КНУКіМ та КУК. Плакати, представлені на виставці, робили мої колеги — студенти кафедри графічного дизайну. Куратори виставки — заслужений художник України Андрій Будник і студентка 3-го курсу Юлія Трохимчук. Наша робота, кафедри графічного дизайну, почалася ще 3 березня 2022 року, коли викладачі та студенти зібралися у Zoom і вирішили, що нам, як митцям треба висловлювати свою художню думку. Ми створили групу в телеграмі, де кожен міг завантажити свої графічні роботи. Ця ініціатива виявилася досить успішною, адже ми вже маємо кілька виставок в Україні та за кордоном. Нині триває підготовка до виставки книжкових ілюстрацій воєнного часу.
Наталія Шмарко: Де можна побачити експонати виставки На сніданок була війна?
Валентина Дворнік: Кожен охочий зможе її відвідати до кінця травня за адресою: Кирилівська, 117. Це Центральна районна бібліотека імені Івана Франка. Локація примітна ще й тим, що 18 квітня 2022 року уламки збитої над Подільським районом ракети тоді пошкодили й вітрини бібліотеки.
Наталія Шмарко: Чому саме на Сніданок була війна обрали назвою виставки?
Валентина Дворнік: Із кількох варіантів всім факультетом обрали саме цей, бо вирішили, що вона відгукнеться у серці кожного українця. Адже вранці 24 лютого війна увірвалась у кожну домівку. І впевнена, що саме такі творчі роботи не дадуть нам ніколи забути ці страшні події та допоможуть розповісти про них своїм дітям й онукам.
Наталія Шмарко: Валентино, розкажіть про свою роботу, яка була представлена на виставці?
Валентина Дворнік: Моя плакатна робота має назву Воля. Це слово особливе для кожного українця, воно закарбоване у кожного в серці. Цим словом зустрічають дітей на першому уроці. Я добре пам’ятаю, як учителька нам, першачкам, показала на наш герб і сказала, що він розшифровується як воля. Мене це тоді вразило. І, напевно, завдяки саме волі ми не здалися в перші дні і відбили цю російську навалу, хоча сили були нерівні. І якраз після усіх цих сильних вражень виникла така ідея. Робота виконана у синьо-жовтих кольорах. В центрі композиції — янголка-захисниця, яка тримає над головою меч. Своїм силуетом вона нагадує Герб України. Внизу написано — воля. Слово виконано унікальним шрифтом «рутенія». Раджу усім про нього почитати та дізнатися більше. 11 травня, на відкритті виставки трапилася цікава для мене подія. Я запросила подивитися експоновані роботи мою тітку, яка жила неподалік. І як з’ясувалося потім, що мене, мою тітку та директорку виставки звати Валентина Дворнік. Я дуже люблю такі збіги, це ніби якийсь знак, що все відбувається так, як треба. Під час спілкування ми з’ясували, що наші родичі походять з одного села під Київщиною, тож швидше за все ми далекі родичі.
Наталія Шмарко: Як повномасштабне російське вторгнення відобразилося на вашому житті?
Валентина Дворнік: Я разом із родиною евакуювалася з Києва у перші дні війни. Місяць ми перебували у Коломиї. Це містечко з унікальною атмосферою запало мені в душу. Там є єдиний Музей писанки у світі. А потім ми повернулися додому, адже треба продовжувати жити і наближати перемогу.
Наталія Шмарко: Які корективи внесла війна у навчальний процес?
Валентина Дворнік: Особисто в мене навчання не змінилося, адже з часу пандемії я навчаюся онлайн. І мене це як графічного дизайнера не турбує, адже моя професія передбачає роботу онлайн, тож це свого роду підготовка.
Наталія Шмарко: Якщо можна говорити про уроки війни, то якими вони були для вас?
Валентина Дворнік: Війна мене навчила проживати кожну мить як останню. Тож кожному хочу побажати навіть у такій важкій ситуації знайти щось хороше, що знадобиться надалі. І звісно, жити майбутнім, жити перемогою та допомагати країні, аби ця перемога настала якнайшвидше.
