Реєстрове козацтво

Про реєстрове козацтво і чим воно відрізнялося від запорожців в ефірі програми Історичний фронт розповів історик Олексій Сокирко

Андрій Давидов: Хто такі реєстровці та коли вони почали з'являтися?

Олексій Сокирко: У перших згадках, що є в історичних джерелах, всіх козаків називали запорозькими козаками, або українськими. Адже головним осідком козаків були фортеці за Дніпровими порогами. Наприкінці XVI століття з'явився поділ у козацькому середовищі, адже зі зростанням чисельності, структура козацтва змінювалася. Тоді уряд Речі Посполитої робить спроби найняти їх на службу. Перші проєкти провалилися, бо уряду не вистачало грошей на вербування, тож така ініціативи була згодом передана в руки місцевих старост. Зазвичай старости походили із заможних родин, тож могли інвестувати в це кошти.

Коли наприкінці XVI Річ Посполита увійшла в серію важких війн з московською державою та Швецією, гостро постало питання про поповнення професійної військової сили, особливо піхоти. Адже переважно польські формування були кінними. Тоді польський король видав привілеї на формування піхотної роти запорожців чисельністю 300 осіб. Саме вони були вперше прийняті на державну службу. Оскільки їхні прізвища були зафіксовані в спеціальному списку — реєстрі, за яким їм виплачували гроші, то їх стали називати реєстровими козаками.

Андрій Давидов: Чи можна їх порівняти із сучасною приватною армією?

Олексій Сокирко: Це були професіонали на державній службі. Українські магнати, які контролювали значну частину територій тодішньої України-Русі, вони мали окремі приватні загони, в які вони теж намагалися вербувати козаків, особливо на прикордонні.

Андрій Давидов: Які завдання виконували реєстрові козаки?

Олексій Сокирко: Козак на коні — цей образ списаний з українського козака пізнього періоду, скажімо, кінця XVII. А століттям раніше козаки — в першу чергу піхота, озброєна вогнепальною зброєю. Вони, звісно, мали коней, на яких пересувалися на маршах і вели розвідку, але для бою спішувалися. І їх цінували саме за якості боєздатної піхоти.

Андрій Давидов:  Під час національно-визвольної війни 1648-1654 років на яку сторону стали реєстровці?

Олексій Сокирко: Прецедент заснування реєстрового війська у 1572 році мав далекосяжні наслідки і для козацтва, і для Речі Посполитої. Козаків набрали для участі у певній кампанії, а опісля "реєстр" був розпущений. Далі Річ Посполита створювала нові реєстри за потреби.

Коли Річ Посполита почала активно воювати, виникла потреба взяття козаків на державну службу, до того ж це забезпечувало контроль над козацьким середовищем. У першій половині XVII століття реєстр сягав 8 тис. козаків, та кількість охочих потрапити до реєстру в рази перевищувала потребу. І це провокувало повстання, в яких козаки вимагали збільшення платні, реєстру та прирівнення до статусу шляхи. В повстаннях головною організуючою силою виступали реєстрові козаки, для яких селянська підтримка була другорядною. Козаки боролися в першу чергу за відстоювання своїх прав та привілеїв. У середині XVI століття, крім соціальних вимог, козацьке середовище починає висувати й політичні — створення автономії в Наддніпрянській Україні.

Андрій Давидов: На який період припав пік розвитку реєстрового козацтва?

Олексій Сокирко: У  період так званої смути в московії, Річ Посполита намагалася посадити на трон сина польського короля Сигізмунда III королевича Владислава, в ній якраз масово починають брати участь реєстрові козаки. В них вже були політичні лідери, серед яких Сагайдачний.

Другий епізод, який показав в які масштаби розвинулося українське козацтво — це була Хотинська війна. Паралельно козацтво, в першу чергу реєстрове, змінюється організаційно. У 1625 році парламент ухвалив постанову, згідно з яким козаки поділялися на 6 полків по 1000 осіб в кожному, яким було присвоєно певні території. І ці міста — Київ, Біла Церква, Черкаси, Канів стали першими полковими центрами та дали початки територіальній організації реєстрового козацтва, яке після повстання Хмельницького у 1648 році перетворилося на кістяк Гетьманщини.

Андрій Давидов: У який час і за яких умов відбувався занепад реєстрового козацтва?

Олексій Сокирко: Реєстрове козацтво сильно змінилося після козацької революції, Хмельниччини, коли створило свою державу. Козацтво в тій державі перетворилося з касти найманців на привілейований стан. Умовно кажучи, в Гетьманщині козацтво грало ту саму роль, що шляхта в Речі Посполитій. Звичайно, цей стан дбав про змінення своїх прав і привілеїв і поступово для нього служба втрачала те значення, яке мала на початках, коли вона була хлібом. У козацькому гетьманаті як альтернатива до станової козацької армії виникло наймане професійне військо. Участь козацтва у війнах відтоді стала не такою регулярною. Як це не дивно, 20-тисячний козацький корпус проіснував довше, ніж сама Гетьманська автономія. Козацькі полки почали перетворювати на напіврегулярні полки російської армії тільки наприкінці ХVІІІ століття.