Розповсюдження російського світу через церковні споруди в Україні

Як російська імперія через культові споруди насаджувала російський світ, в ефірі програми Історичний фронт розповів історик Кирило Третяк.

Андрій Давидов: Коли росія почала пропагувати свій світогляд за допомогою церковної архітектури?

Кирило Третяк: Якщо брати диктаторські режими, вони приділяли надзвичайну увагу архітектурі як інструменту маніпуляцій та пропаганди. Прожекти всіх диктаторів слугували для розповсюдження певної ідеології — фашизму, комунізму і так далі.

У ХІХ столітті був штучно сформований псевдоросійський стиль, який став одним з небагатьох дозволених у культовій архітектурі. Допускалися архітектурні елементи московщини, суздальщини, новгородщини — цибулясті бані, кокошники, як завершення фасадів та інші. Масове будівництво в Україні таких храмів починається з середини ХІХ століття. У Києві першим подібним храмом стала нова Десятинна церква. Такі форми абсолютно не пасували нашій національній традиції, зокрема церковній українська архітектурі — українському бароко. Це робилося навмисно, щоб переконати людей, що в нас спільна культура, традиції та релігія.

Паралельно відбувалося нищення національної архітектури, зокрема пам'яток дерев'яного українського зодчества. Нові храми з російською естетику будувалися, звісно, з якісних матеріалів. Є серед них й унікальні споруди. Наприклад, створений у суздальському стилі Покровський монастир. Але здебільшого — це були шаблонні будівлі. Це призвело до того, що багато наших громадян ототожнюють цей стиль з нашою національною церковною архітектурою.

Андрій Давидов: Радянська влада піддавала церкву значним репресіям, тож яким чином це відобразилося на культових спорудах?

Кирило Третяк: Нищилися всі храми. Зазнавали утисків юдейські, католицькі та православні парафії. Тут слід зазначити, що радянський режим був невігласом щодо історико-культурної спадщини. Тож постраждали споруди усіх архітектурних стилів.

Вже після встановлення незалежності України, коли відродилося церковне будівництво, тут оці зерна розповсюдження російської архітектури в культовому будівництві зійшли по всій нашій країні. Поставали церкви та собори у чужих нам формах. Тільки завдяки опору громади в багатьох регіонах і наполегливій роботі науковців, істориків, архітекторів вдалося в цей період спорудити храми в національних архітектурних традиціях.

Якщо брати комплекс Голосіївської пустині, то це просто середньовічне московсько-судальське місто. Так само і Феофанівська пустинь — приклад тюремної архітектури. Скит Святогірської лаври на Донеччині, який нещодавно згорів через російський обстріл, — це був типовий дерев'яний храм російської архітектури. Храм Святителя Спиридона в Одесі був збудований у 2020 році, як і Преображенська церква у Харкові.

Якщо дивитися на роки зведення цих споруд, то чим ближче до 2022 року, тим інтенсивніше велося будівництво. У 2013 році був зведений Преображенський собор у Почаївській лаврі, де будівництво взагалі заборонене. Він своєю архітектурою контрастує з бароковою стилістикою цього комплексу і має яскраво виражені російські форми.