Січові Стрільці, як основа відродженної української армії
Про створення формації Українських Січових Стрільців в ефірі програми Історичний фронт розповів історик Олександр Лосєв.
Андрій Давидов: Хто був ініціатором створення Українських Січових Стрільців у 1914 році?
Олександр Лосєв: Це була Головна українська рада — політичне об'єднання українських партій, представлених в австрійському парламенті. Як із політичною силою, з ними рахувалися і саме вони могли на себе взяти формування добровольчого підрозділу. Ситуація із формуванням легіону Українських Січових Стрільців дуже схожа зі створенням сучасних добровольчих наших підрозділів — у методах, спробах озброїти й так далі. Формації, подібні до Січових Стрільців, були і до того. Але вже під час виникнення цього підрозділу був закріплений основний принцип у назві — Український легіон Січових Стрільців.
Андрій Давидов: З якою метою Австро-Угорська держава сприяла створенню національних військових формувань, зокрема Українського легіону Січових Стрільців?
Олександр Лосєв: Австрійці суттєво заощаджували на військовому бюджеті та потребах армії. Закон країни передбачав загальнообов'язкову службу чоловіків, але через нестачу коштів Австрія постійно бракувала різними способами понад 70% потенційних призовників. І ось відбувся процес мобілізації, армія збільшилася в рази, не вистачало всього. Всякий брак військ в Австрії покривався завдяки добровольчим підрозділам. Проблема полягала в тому, що австрійці при підписанні дозволу на формування добровольчого контингенту не брали на себе жодних фінансових зобов'язань. Всім цим займалися ті, хто формував цей підрозділ.
Андрій Давидов: Як довго відбувалося формування?
Олександр Лосєв: Із серпня сформувалася Головна українська рада, яка виступила до місцевої військово-цивільної адміністрації з такою пропозицією. У Відні через українських послів буквально протягом першого тижня серпня 1914 року добилися рішення про створення. За статутом Січові Стрільці формувалися при ландштурмі — це був фактично кадровий резерв для мобілізації, тому ним опікувалися не тільки військова влада, а й цивільні адміністрації. Зброю їм видавали застарілу, обмундирування теж не вистачало.
Андрій Давидов: У яких боях Січові Стрільці брали участь?
Олександр Лосєв: Перші бойові зіткнення, в яких брали участь Січові Стрільці в вересні 1914 року були пов'язані з карпатською територією, це до перевалів. Згодом частина легіону була переведена у Воловець Була ідея формувати із сотень легіону так звані двадцятки для диверсійної роботи на території, зайнятій російськими військами. Коли російські війська зайняли перевали, почалася підготовка до контрнаступу австрійської армії в Карпатах, і Українські Січові Стрільці потрапляють в австрійську 55-ту дивізію. На цей час легіон мав 2,5 курені, це менше, ніж в трибатальйонних полках ландверу. Наприкінці листопада Січові Стрільці завдяки своїй вмотивованості потрапляють на баланс армії. Тоді вже починається їх переоснащення новою стрілецькою зброєю.
Якщо говорити про битву за Маківку, тоді вже, навесні 1915 року, Січові Стрільці входили в склад новоутвореної німецької Південної армії. Частини німецької армії взяли Дзвенівський хребет, з іншого боку відбивали контрнаступ росіян в районі Татарівки, а посередині — Маківка. І коли німці взяли основні вершини Дзвеніва та вершину Остри, то росіяни хотіли їх відрізати ударом через Маківку та вийти в тил німецьким військам. І так Маківка стала важливою точкою.
У своєму піку він налічував 2,5 тис. людей. Всією своєю масою перші роки він ніде не воював. Навіть на Маківці легіон був розділений. Він виконував різні функції і тримав різні відрізки оборони. Але треба сказати, що українських стрільців відзначало керівництво австрійське, тому що на тлі важкого становища у 1915 році в австрійській армії це були мотивовані бійці. Далі відбулася подія, коли війська Південної німецької армії, в складі якої був легіон стрільців, взяли Стрий та вийшли на Дністер, росіяни завдали контрудару, а знекровлена карпатськими боями армія була у важкому становищі, частина легіону потрапила в полон. Крім того, Січові Стрільці зазнавали великих втрат у Тернопільській області, під Бережанами.
Після боїв 1917 року Січових Стрільців залишилося в строю, якщо не брати запасних формувань, до 500 осіб. Був час, коли легіон Січових Стрільців був перейменований на Перший український полк, але потім повернулися до первісної назви.
Андрій Давидов: Що було з легіоном Січових Стрільців після закінчення Першої світової війни?
Олександр Лосєв: До 1918 року Січові Стрільці брали участь, зокрема, в поході австрійської та німецької армії на Велику Україну. І під кінець епопеї на сході Україні легіон був виведений в Буковину та стояв у Чернівцях. І коли стався Листопадовий зрив у Львові, в підготовці повстання брали участь представники легіону. На заклик повсталого Львова частини легіону прибувають туди із Чернівців. Представники залізниці не давали повсталим вагонів, і Вільгельм Габсбург скористався своїм авторитетом, щоб отримати їх для Січових Стрільців. Тож він взяв на себе відповідальність, і завдяки офіційному наказу від Вільгельма стрільці вибули до Львова. Далі Січові Стрільці увійшли в склад спершу українського війська, яке пізніше було назване Галицькою армією. І до кінця українсько-польської війни Січові Стрільці входили як окремий корпус в складі Галицької армії. Пізніше їхня доля пов'язана з переходом за Збруч і бойовими діями в складі УНР.
