Фолклендська війна 1982 року: рішуча відповідь консерваторів

Про передумови та наслідки Фолклендської війни, яка відбулася у 1982 році, та історичній паралелі із нинішньою агресією росії проти України в ефірі програми Історичний фронт розповів історик Андрій Галушка. 

Андрій Давидов: Чим Фолклендські острови були такими привабливими?

Андрій Галушка: Вони розташовані десь за 400 на схід від Аргентини в Атлантичному океані. З 1832 року були володінням Британської імперії. Аргентинців на цих островах не було, але оскільки вони наприкінці XVIII століття стали володінням Іспанської імперії, а Аргентина була колишньою іспанською колонією, то аргентинці вважали їх своїми.

Між Аргентиною та Британією точилися перемовини, що робити з цими островами, які не так вже й були потрібні Британії. Вони вважали, що ця проблема заважає їм налагоджувати діалог із країнами Латинської Америки, бо ті підтримували Аргентину в її претензіях. Проблема була в тому, що на островах жили десь 1800 поселенців — нащадки британців, які не хотіли переходити під владу Аргентини, адже там панувала військова диктатура.

В Аргентині жертв військового терору було чи не більше, ніж у Чилі. Йшла мова, щоб острови передати офіційно Аргентині, але взяти в оренду на 99 років. Переговори тривали, але сторони не доходили згоди. Аргентина наполягала на переході островів під її владу, Британія хотіла якийсь вплив залишити. І на початку 1980-х років голова військового уряду Аргентини вирішив застосувати силу. На той час Британська імперія фактично вже розпалася. Майже всі колонії отримали незалежність. 

Андрій Давидов: Що стало поштовхом до війни за острови на початку 1980-х років?

Андрій Галушка: Аргентинський диктатор недооцінив супротивника. Він вважав, що Британська імперія просто проковтне цю агресію, бо нічого не зможе зробити.

В умовах кризи для скорочення видатків британці вирішили прибрати військовий криголам, який курсував неподалік Фолклендів. І це було сприйнято як сигнал — Британія не буде захищати острови. Другим хибно сприйнятим сигналом була зміна законодавства Британії щодо громадянства. На початку 1980-х років громадянами Британії визнавалися тільки мешканці цієї країни, а не колишніх колоній, як це було раніше. І це теж сприйняла Аргентина як сигнал, що Британія не буде захищати острови.

Аргентинці планували атакувати острови наприкінці весни та влітку(відповідно до погодних сезонів півдня планети) 1982 року, але були змушені це робити восени та взимку, і це їм зашкодило. Британські морські сили, на той час, всі були на маневрах неподалік від Гібралтару, тобто фактично був сформований морський кулак. І було ухвалене політичне рішення спрямувати його, щоб відбивати острови. Від Маргарет Тетчер тоді не чекали такої рішучості.

Андрій Давидов: Як і від Бориса Джонсона, нинішнього прем'єр-міністра Великої Британії, чи є відмінності?

Андрій Галушка: Відмінності є. Джонсон використав російську війну проти України як шанс виправити свою підмочену репутацію за час ковідної кризи. Всередині країни його підтримують за те, що він робить на зовнішньополітичному фронті, але однаково продовжують критикувати за внутрішньополітичні дії. Від Тетчер, як і нині від Президента України, ніхто не чекав такої рішучості і що він вирішить протистояти агресії. Як і Маргарет Тетчер, Зеленський був при владі 3 роки. Фолклендська війна, крім того, що підняла хвилю британського патріотизму, особливо серед критиканів, також засвідчила рішучість країни та націленість на перемогу. Адже було дуже несподівано, що Британія вирішить воювати за острови на іншому боці планети. Але Тетчер вважала, що не можна поступатися агресії диктатури.

Андрій Давидов: До яких дій британські військовослужбовці вдалися на Фолклендських островах?

Андрій Галушка: Британці послали ескадру у складі авіаносців і есмінців, на яких були неопробувані літаки Harrier, які мали протистояти набагато чисельнішій надзвуковій аргентинській авіації. Лише те, що ця авіація була змушена базуватися на континенті, за кілька сотень кілометрів від островів, якось урівноважувало шанси. На островах було до 12 тисяч аргентинських солдатів, військові сили Британії були меншими. Перевезення солдатів відбувалося за допомогою трансатлантичних лайнерів. 6 тижнів британська ескадра йшла до Фолклендських островів, і весь цей час тривали переговори. Та впертість аргентинців змусила британців відвойовувати острови.

Спершу була звільнена Південна Джорджія, з якої все й почалося. На цей невеликий острів була висаджена група командос, яка захопила його.

2 травня 1982 року британський підводний човен пустив на дно аргентинський крейсер General Belgrano, загинули понад 300 моряків. І тут є певна схожість із потопленням крейсера Москва. Аргентинці теж тоді звинувачували Тетчер, що вона піратка і злочинниця.

21 травня почалося висадження сухопутних британських військ у східній частині Фолклендських островів. 28 травня точилися запеклі бої у центрі островів. Британцям вдалося перемогти чисельніший аргентинський гарнізон, що похитнуло бойовий дух аргентинців.

Союзник Британії — США намагалися всидіти на двох стільцях: підтримати Британію та не зіпсувати відносини із Латинською Америкою. Маргарет Тетчер все ж змогла переконати Рональда Рейгана, що агресор має бути покараний. І врешті, коли війська вже наближалися до Порт-Стенлі, він відверто став на бік Британії та закликав Аргентину вивести війська з Фолклендських островів.

12 червня, після чергової британської атаки, аргентинці почали втікати. І невдовзі аргентинський генерал змушений був підписати капітуляцію. Слід зазначити, що конфлікт це не розв'язало, Аргентина й досі не визнає Фолклендські острови британськими володіннями.