Юрист про соціальні гарантії військовополонених, зниклих безвісти військовослужбовців та їх рідних
В ефірі Армія FM юристка громадської організації Юридична сотня Вікторія Олійник розповіла про забезпечення гарантій та правовий статус військовополонених та зниклих безвісти військовослужбовців, а також їх членів сімей та рідних.
Наталія Шмарко: Статус зниклого безвісти надається автоматично без судових засідань?
Вікторія Олійник: Коли військова частина дізнається, що її військовослужбовець вже не виходить на зв'язок декілька днів, розпочинається службове розслідування. Після його закінчення, частина повідомляє командування, що у них людина вважається безвісти зниклою.
Інший статус, який відбувається через суд, він вказаний в цивільному законодавстві, це трошки інша ситуація. Ми говоримо саме за статус військовослужбовця в частині. В документах у внутрішніх інструкціях ЗСУ прописані такі статуси як: зниклі безвісти, в полоні, заручники.
Пізніше можна буде через суд визнати людину померлою. Це відбувається лише через суд. Якщо людина зникла, то визнати її померлою можна, коли знайдуть її рештки, або через свідчення побратимів, або вже в судовому порядку.
Повідомлення родичів про полон і зникнення безвісти відбувається через ЦК ТСП. Військком має особисто повідомити членів сім'ї, що військовослужбовець зник безвісти, або знаходиться у полоні.
Якщо сім'я не може вийти на зв'язок зі своїм родичем, вона також має право звернутися до цього центру. Якщо родичі не можуть отримати належної інформації від військкомату, то вони можуть звернутися до інших структур. Розшуком зниклих безвісти зараз займається поліція, СБУ, ЗСУ. Також створене національне бюро пошуку, яке займається саме формуванням збору усієї наявної інформації про зниклих військовослужбовців, а також цивільних осіб.
Наталія Шмарко: У яку структуру після військкомату слід звертатися першочергово чи можливо в цій структурі подавати заявки щодо свого родича відразу?
Вікторія Олійник: Найкраще подавати заявки у всі наявні структури. Вони координують свою діяльність, вони одразу будуть брати кожну заявку в обробку. Треба подавати заяву в поліцію, так інформація буде внесена в загальну базу України. Також є гарячі лінії.
Наталія Шмарко: Чи варто звертатися до Червоного Хреста?
Вікторія Олійник: Червоний хрест вже інша сходинка в пошуку безвісти зниклої людини. Тільки Червоний хрест і деякі інші міжнародні організації мають доступ у росію і можуть допомагати в пошуку полонених. Наші державні органи не можуть шукати людину в росії. Вся інформація подана в наші державні органи передається в Червоний Хрест. На жаль, росія приховує дуже багато полонених. Якщо червоний Хрест заповняє картку полоненого військовослужбовця, вони потім повідомляють про це його рідних.
Наталія Шмарко: Чи вони передають інформацію державним органам?
Вікторія Олійник: Червоний Хрест передає інформацію державним органам. Інформація передається в загальну базу, а потім повідомляють родичів, що знайшли певного військовослужбовця.
Наталія Шмарко: Чи є якась автоматична база пошуку військовослужбовців в мережі?
Вікторія Олійник: Можна спробувати пошукати за прізвищем в чат-ботах, але як такої бази в публічному доступі поки немає. Це небезпечно для наших військовослужбовців. В полоні військовослужбовці іноді говорять, що вони водії, щоб до них не так жорстоко ставилися. Але родичі повідомляють про їх зникнення та називають їх посаду, а це дуже негативно впливає на їх становище у полоні.
Також у полон потрапляють цивільні, вони менш підготовлені ніж військові, та не розуміють, що їх може очікувати у полоні, або під час депортації. На блок постах починають розповідати про свої права, це наражає їх на небезпеку. Усім цивільним при спілкуванні з окупантами треба поводити себе спокійніше.
Наталія Шмарко: Яку інформацію про військовослужбовця можна повідомляти державним органам і неурядовим організаціям?
Вікторія Олійник: У державні органи можна повідомляти всю інформацію. Але треба телефонувати тільки на перевірені гарячі лінії. Щодо публічності, рекомендують надавати тільки основні дані, не вдаватися в подробиці, не розповідати деталі про військову службу.
Наталія Шмарко: Який статус у військових частинах мають військовослужбовці, що зникли безвісти, були захоплені в заручники або полон?
Вікторія Олійник: Поки військовослужбовець знаходиться в полоні, або вважається зниклим безвісти, він не виключається зі списків військової частини. Безвісти зниклі залишаються у списках частини до визнання їх в установленому порядку безвісно відсутнім або оголошення померлим за рішенням суду. На період зникнення безвісти, під час проходження військової служби, військовослужбовцям надаються усі гарантії, передбачені Законом України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей та іншими актами законодавства України. Тобто нарахування заробітної плати не припиняється. Призупинення нарахування заробітної плати відбувається тільки у випадку зникнення безвісти без поважної причини.
Якщо людина в полоні й це офіційно підтверджено, то її рідні мають написати заяву у військкомат про перерахування заробітної плати родичу військовослужбовця. Автоматично це не відбувається.
Наталія Шмарко: Хто з родичів може отримувати грошове забезпечення замість військовослужбовця?
Вікторія Олійник: Близькі родичі та члени сім'ї особи: чоловік, дружина, батько, мати, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням. Зараз вирішується питання отримання грошового забезпечення особами, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
Наталія Шмарко: Як відбувається розшук зниклих безвісти військовослужбовців?
Вікторія Олійник: Розшук відбувається відповідно Закону України Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин. Цей закон застосовується після внесення до тексту змін у квітні 2022 року, які закріплюють, що особливими обставинами є збройний конфлікт, воєнні дії, тимчасова окупація частини території України, надзвичайні ситуації природного чи техногенного характеру.
Національна поліція України зобов'язана інформувати Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин протягом трьох днів з моменту отримання такої інформації або заяви. Усі отримані дані вносяться до Реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, протягом 24 годин з моменту подання заяви.
Достовірною інформацією про смерть є результати аналізу та порівняння інформації про вилучення людських решток, наданої пошуковими групами, посмертної інформації про такі останки. Наданням бюром судово-медичної експертизи, інформації про профілі ДНК та результати порівння ДНК, надані ДНК-лабораторіями, з інформацією, що відомо про зниклого.
Наразі відсутній порядок ідентифікації решток за ДНК. Родичі не завжди знають куди здавати ДНК, хто за це платить і як потім використовується. Єдиної бази ДНК наразі немає, що значно ускладнює розшук. Зараз буде друге читання законопроєкту для створення Єдиної бази, де можна буде залишити свої дані, військовослужбовці обов'язково залишатимуть свої дані.
Якщо ж під час розшуку було встановлено факт перебування в полоні військовослужбовця, держава здійснює усі можливі дії для обміну та повернення його додому. Обміни вже відбуваються й робота щодо подальшого повернення додому полонених військовослужбовців проводиться постійно.
Наталія Шмарко: Де родичі полонених військовослужбовців можуть дізнатися чи внесені вони до списків обміну?
Вікторія Олійник: Державні органи не обирають кого повертати. Повертають усіх, хто потрапив у список, без пріорітету. Ніхто не може опублікувати ці списки, бо вони можуть загрожувати зривам обмінів. Про наявність вашого родича в списках на обмін ви зможете дізнатися в Національному бюро розшуку, але коли відбудеться обмін невідомо.
Наталія Шмарко: Який порядок повернення з полону? Чи одразу повідомлять рідних про повернення?
Вікторія Олійник: Після повернення в Україну рідних одразу не повідомляють. Військовослужбовці зазвичай після полону потребують лікування, їх опитують та дізнаються інформацію, яка може допомогти визволити з полону інших військовослужбовців. Рідних повідомляють за декілька днів після повернення.
Члени сім'ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, мають право на соціальний захист. Родичі можуть отримувати виплати зарплати та одноразових додаткових видів грошового забезпечення з дня захоплення військовослужбовця у полон або зникнення безвісти. Виплачується також додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень на період війни.
Законом Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей передбачені також й інші пільги:
Члени сімей зниклих безвісти й полонених військовослужбовців забезпечуються путівками до санаторно-курортних закладів з оплатою 50 % їх вартості.
Членам сімей військовослужбовців, які пропали безвісти під час проходження військової служби, надається 50 % знижка плати за користування житлом (квартирної плати) і плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги) в житлових будинках усіх форм власності в межах встановлених норм.
Батьки військовослужбовців, які пропали безвісти під час проходження військової служби, мають право на безоплатний проїзд усіма видами міського транспорту загального користування (крім таксі) в межах району за місцем проживання, залізничного та водного транспорту приміського сполучення та автобусами приміських маршрутів за наявності посвідчення встановленого зразка. Вони мають право на 50 % знижку при користуванні міжміським залізничним, повітряним, водним і автомобільним транспортом.
Члени сімей мають право на земельну ділянку та допомогу від органів місцевого самоврядування в будівництві, якщо члени сім'ї виявили бажання побудувати приватні жилі будинки.
Родичі зниклих безвісти мають право на безоплатне одержання у приватну власність житлового приміщення, яке вони займають у будинках державного житлового фонду та позачергове право на поліпшення житлових умов в разі потреби.
Наталія Шмарко: Дуже багато дітей було вивезено на територію росії примусово. Як регулюється в країні пошук цивільних?
Вікторія Олійник: Пошук цивільних складніший, ніж пошук військовослужбовців. А з дітьми ситуація ще складніша. Якщо доросла людина хоча б може спробувати зв'язатися з кимось з України, діти такої можливості не мають. В більшості випадків інформація про депортованих людей надається не публічно.
