Україна стала найбільшим бенефіціаром програми «Наука заради миру та безпеки»

Україна стала найбільшим бенефіціаром програми «Наука заради миру та безпеки»

В ефірі програми "Вектор до НАТО"  радниця з політичних питань NATO in Ukraine Ірина Красноштан розповіла, на що націлена програма НАТО "Наука заради миру і безпеки",  які можливості вона відкриває вітчизняним науковцям та за яких умов до неї можна долучитися.

 

 

 

 

Ірина Зінчук: Розкажіть про програму НАТО «Наука заради миру і безпеки»…

Ірина Красноштан: Програма НАТО «Наука заради миру та безпеки» об’єднує науковців, експертів та посадовців у країнах-членах НАТО та країнах-партнерах, зокрема Україні. Програма спрямована на те, щоб вони спільно працювали над подоланням важливих викликів безпеки у своїх наукових, технологічних та інноваційних розробках. Програма виникла ще в 1958 році, тоді вона називалась Наукова Програма НАТО. Її метою були навчання та тренінги для науковців з країн НАТО та заохочення їх до обміну досвідом та побудови експертних мереж. Нині програма «Наука заради миру та безпеки» увібрала в себе значний науковий досвід та людський потенціал. Вона стала однією з найбільших партнерських програм НАТО. За багато років існування ця програма створила міжнародну мережу цивільних науковців та експертів. Більш ніж 20 науковців, які були залучені до програми «Наука заради миру та безпеки», стали лауреатами Нобелівської премії. Усі заходи програми слідують ключовим тематичним пріоритетам, які визначаються країнами-членами НАТО. Це протидія тероризму, а також кібербезпека, енергетична та екологічна безпека, розробка інноваційних технологій, пов’язаних із безпекою, підтримка операцій та місій під егідою НАТО та людські або соціальні аспекти безпеки.

Ірина Зінчук: Як реалізовується ця програма?

Ірина Красноштан: Це грантова програма. Вона фінансується з цивільного бюджету НАТО і передбачає такі грантові механізми: багаторічні дослідницькі проєкти, спеціалізовані дослідницькі семінари, спеціалізовані тренінгові курси та навчальні інститути. Зацікавлені заявники повинні розробляти пропозиції для заходів у рамках одного із цих форматів. Заявки завжди повинні відповідати ключовим безпековим пріоритетам і безпосередньо стосуватися питань безпеки. Представники програми оголошують про прийом заявок на офіційному сайті. В цей час і можна подати заявку. Є два формати оголошень: відкритий прийом заявок – щодо всіх ключових пріоритетів та спеціалізований — стосується певних тематичних напрямів або типів проєктів, наприклад лише багаторічних дослідницьких. Ще один важливий момент — це підхід партнерства. У кожного проєкту, а відповідно і заявки на грант в рамках програми, повинно бути два проєктні директори: з країни НАТО та з країни-партнера. Можлива додаткова участь співдиректорів із більшої кількості країн НАТО та країн-партнерів. Коли грантова заявка отримана програмою НАТО в Брюсселі, вона проходить етап комплексної оцінки, яка містить також оцінку експертів, науковців та політичну складову. Етап від дати подання заявки до затвердження може бути тривалим, до кількох місяців. Після затвердження наступає реалізація проєкту.

Ірина Зінчук: В яких країнах програма реалізується?

Ірина Красноштан: Програма співпрацює з державами усіх партнерств НАТО — а це 39 країн-партнерів на п’яти континентах. Лише за останні п’ять років було затверджено понад 450 заходів такої співпраці. Програма надає Альянсу унікальну можливість невійськового співробітництва, особливо з тими країнами та регіонами, в яких інші форми діалогу важко встановити. З 2014 року усі практичні заходи співпраці з Росією були призупинені. Відтоді нових заходів з цією країною в рамках програми не було.

Ірина Зінчук: Коли почалося залучення України до програми SPS?

Ірина Красноштан: Українські науковці долучилися до програми «Наука заради миру та безпеки» у 1991 році. Відтоді понад 720 експертів з України взяли участь у різноманітних програмах. Також більш ніж 146 експертів з країн НАТО відвідали різні наукові установи України для обміну знаннями та кращими практиками. З 2014 року, у відповідь на незаконну анексію Криму Росією, країни НАТО вирішили активізувати практичну співпрацю з Україною, зокрема у сфері цивільної безпекової науки та технологій. Таким чином Україна стала найбільшим бенефіціаром програми «Наука заради миру та безпеки». З 2015 року були розпочаті 63 проєкти, в яких Україна є основним партнером. Окрім цього, українські науковці та експерти беруть участь в інших проєктах, підтриманих програмою, як дослідники та спікери. Україна також отримала дослідницьке обладнання, а низка українських наукових установ стали також кінцевими користувачами певних проєктів. Також молоді українські науковці отримували стипендії від програми. У 2019 році ми провели Інформаційний день у Києві, де науковці могли більше дізнатися про можливості програми. Ці заходи вплинули на те, що в 2020 році програма отримала дуже велику кількість заявок від України. Багато з них було підтримано. І в 2020 році майже чверть усіх проєктів (24%), затверджених програмою загалом, - в яких Україна виступає одним з партнерів. Це 17 із 70 загалом. Зараз програма підтримує 31 проєкт, в яких українські науковці та експерти є співдиректорами.

Ірина Зінчук: Які можливості співпраці для українських науковців за програмою НАТО «Наука заради миру та безпеки»?

Ірина Красноштан: Українські науковці можуть подавати свої заявки, коли оголошений прийом. Про нього можна дізнатися на офіційному сайті nato.int/science та у соціальних медіа, зокрема @NATO_SPS у Твітері. Проєкт, над яким хочуть працювати заявники, повинен відповідати одному чи декільком пріоритетам: протидія сучасним викликам безпеці, боротьба з тероризмом і кібербезпека, розробка інноваційних технологій, пов’язаних із безпекою, підтримання операцій та місій НАТО, а також невійськові/соціальні аспекти безпеки. Проєкт повинен розроблятися та втілюватися співдиректорами, які мають приналежність до урядових, академічних та неурядових неприбуткових організацій. Важливо зауважити, що комерційні компанії не можуть бути учасниками цієї грантової програми.

Ірина Зінчук: Які новітні розробки українських науковців, створені в межах Програми SPS, нині найуспішніші?

Ірина Красноштан: Розповім декілька історій успіху. Серед них флагманські проєкти, які надають допомогу в гуманітарному розмінуванні, розробка багатонаціональної системи телемедицини, а також передового 3D детектора мін. Варто відзначити і роботу над передавачем для безпілотних літальних апаратів, який здатний надавати інформацію про розташування ворога. У цьому проєкті науковці з України співпрацювали з представниками Іспанії та Південної Кореї. Ця робота, до речі, була відзначена спеціальною нагородою у 2018 році, з нагоди 60-річчя існування програми «Наука заради миру та безпеки». У 2010-2012 роках був важливий спільний проєкт між науковцями України та Білорусі, а також Словаччини з екологічної безпеки. В його рамках розроблена система моніторингу та прогнозування ризику повені у басейні річки Прип’ять. Ще один цікавий проєкт мав назву «Нестор» (NESTOR). Він один із найтриваліших (з 2003 по 2012 рік) в рамках програми «Наука заради миру та безпеки». Був створений компактний і недорогий, однак потужний генератор рентгенівського випромінювання на базі Харківського фізико-технічного інституту. Він дає високоточне зображення, яке необхідне у медицині, криміналістиці та в галузі екологічної безпеки, а також під час виявлення вибухових речовин і предметів контрабанди. Також важливо, що 18 з 42 експертів, які працювали над проєктом, були молодими науковцями.

Ірина Зінчук: Які проєкти нині реалізуються під проводом Програми SPS в Україні?

Ірина Красноштан: Заходи стосуються широкого спектру нових викликів безпеці, таких як протидія тероризму, передові технології, кібербезпека, гібридна війна, енергетична безпека та захист від хімічних, біологічних, радіологічних та ядерних агентів. А також людських та соціальних аспектів безпеки, таких як реалізація Резолюції Ради Безпеки ООН 1325 «Жінки, мир, безпека», підтримання розробки передових технологій, які пов’язані з безпекою, або допомога у виявленні та знешкоджені мін та боєприпасів, що не вибухнули. Також частина нинішніх проєктів допомагають Україні боротися з наслідками конфлікту з Росією. Вони також заохочують експертів та науковців НАТО та України до значущого практичного співробітництва, створення мереж експертів та підтримки наукового потенціалу України. Флагманський проєкт за підтримки програми має назву DEXTER — «Виявлення вибухових речовин та вогнепальної зброї для протидії тероризму». До нього залучено 8 держав — країн НАТО та країн-партнерів, які одночасно працюють над трьома частинами цього проєкту. Мета — розробити інтегровану систему, яка зможе виявляти вибухівку та вогнепальну зброю в громадських місцях віддалено та в режимі реального часу, не впливаючи на рух пішоходів.

Ірина Зінчук: Які плани на 2021 рік у представників Програми SPS в Україні?

Ірина Красноштан: Частина проєктів в рамках програми — багаторічні і робота над ними триває. Це зокрема Проєкт «Роботи з розмінування» “Demining Robots”, в якому науковці з України, Італії, США та Йорданії розробляють систему виявлення наземних мін та саморобних вибухових пристроїв. Це група роботехнічних приладів, які працюють разом, але кожен має свої спеціальні датчики. Ці роботи зможуть здійснювати цифрове картографування потенційних загроз, що допоможе уникнути прямого контакту людини з міною до етапу усунення загрози, що сприятиме безпечнішим процедурам розмінування. Проєкт розпочатий у 2020 році і є продовженням попереднього — U-GO first. Ще одна ініціатива у сфері захисту від хімічних, біологічних, радіологічних та ядерних агентів, над якою працюють науковці з України та Франції, — розробка вдосконалених датчиків для виявлення ХБРЯ-агентів у газах та рідинах на основі квантових методів. Метою є розробка датчика з більшою чутливістю, вибірковістю та простотою конструкції, портативністю та економічною ефективністю в порівнянні з наявними. Також буде реалізовано низку спеціалізованих дослідницьких семінарів. Мета одного з них — допомога поверненню жінок — учасниць бойових дій в районі проведення Операції Об’єднаних Сил до цивільного життя. Цей семінар буде організований в рамках партнерського проєкту між Україною та Канадою.