«Вони показали всьому світу, що українці можуть захистити свою державу, - мама «кіборга» Антоніна Зубкова
Мама загиблого Героя України старшого лейтенанта Івана Зубкова Антоніна Петрівна та сестра Ірина Зубкова в ефірі Армія ФМ розповіли про події в Донецькому аеропорту та організацію заходів зі вшанування пам'яті загиблих оборонців.
Іван Зубков - командир роти 90-го окремого аеромобільного батальйону 81-ї окремої аеромобільної бригади високомобільних десантних військ Збройних Сил України з позивним "Краб" загинув під час боїв за Донецький аеропорт.
Катерина Даценко: З чого все почалося?
Антоніна Зубкова: Мій син - офіцер. Коли розпочалася війна, він не міг сидіти вдома, склавши руки. Тільки з третього разу йому вдалося заступити на службу добровольцем у 95-ту аеромобільну бригаду.
Катерина Даценко: Коли Іван поїхав у Донецький аеропорт?
Антоніна Зубкова: На початку грудня 2014 року. Через три тижні повернувся додому, але 16 січня знову заступив на службу. В цей період почалися найжорстокіші бойові дії. Як останній комендант оборони Донецького аеропорту, Іван відмовився залишити місце подій зі спеціальною бригадою, яка вивозила поранених та загиблих, хоч і дістав серйозне поранення. А 19 січня стався перший вибух.
Ірина Зубкова: Напередодні вибуху вороги запросили дві години припинення вогню для вивезення поранених та загиблих. Це прохання було здійснено з певною метою. Ворог заносив до аеропорту мішки з білою рідиною. Ніхто не міг зрозуміти, що це таке. Перший підрив був не надто потужним: полетіли перегородки та стіни, але нікого не зачепило. Вже 20 січня о 2:51 пролунав другий вибух. Термінал злетів у повітря, вижити вдалося тільки воїнам задніх позицій. Хто тримав оборону посередині, загинув.
Катерина Даценко: Як почали організовувати пам'ятні зі дні вшанування захисників Донецького аеропорту?
Ірина Зубкова: Коли Іван пішов на війну, про це майже ніхто не знав. Ми слідкували за подіями в Донецькому аеропорту і навіть не здогадувалися, що він зараз там. Після підриву ми ніяк не могли зв’язатися з ним, довелося шукати самотужки. До пошуків почали приєднуватися сім'ї інших військових, підключилося також Міністерство оборони. Проте розмови про події в аеропорту швидко припинилися. Митець Олексій Горбунов та Сергій Лойко провели потужний захід, написали книгу “Аеропорт” та представили її в Києві, що і стало початком всього. З підтримкою інших залучали громадські організації, волонтерів, директорів готелю “Україна”, депутатів. Великий вклад зробив Вадим Сторожук та Вова Гейзер (лідер гурту «Шабля» та автор гімну АТО), та Національний військово-історичний музей. Спільно було ухвалене рішення провести перший захід вшанування пам'яті останніх захисників Донецького аеропорту 16 січня, а місцем проведення обрали Будинок офіцерів.
Катерина Даценко: Чому обрали саме цю дату?
Ірина Зубкова: Багато сімей не мали можливості приїхати до Києва 20 січня, в день роковин подій в Донецькому аеропорту. Обрали 16, щоб долучити абсолютно всіх. Завдячуємо Міністерству оборони України за затвердження наказу про встановлення Дня вшанування захисників Донецького аеропорту саме 20 січня.
Катерина Даценко: Який захід влаштували цього року?
Ірина Зубкова: 19 січня у військовому ліцеї ім. Івана Богуна відбувся захід, організатором якого став генерал-майор Ігор Гордійчук. Він надав можливість встановити фотовиставку, присвячену вшануванню всіх загиблих оборонців ДАПу. Також у заході взяв участь Вова Гейзер, про якого вже згадували раніше. Після його виступу відбувся показ документального фільму Військового телебачення “Будемо жити”.
Катерина Даценко: Як ваша сім'я ставиться до слова «кіборг»?
Ірина Зубкова: З великою повагою. Кіборгами їх назвали люди, і вони цим пишалися. Заперечувати цю назву можуть тільки ті, хто не є насправді «кіборгом» і не обороняв Донецький аеропорт.
Катерина Даценко: Чи підтримуєте Ви зв'язок з сім'ями загиблих?
Ірина Зубкова: Ми підтримуємо постійний зв'язок і завжди намагаємося допомагати одне одному. Часто чую, як велика кількість кіборгів, які брали участь у тих страшних подіях, допомагали викопувати тіла загиблих під дулами автоматів і не мають жодної нагороди. Їхні мужність та героїзм вартують того, щоб отримати від держави відзнаку «Герой України».
Катерина Даценко: Як Ви говорите з дітьми про ті події?
Антоніна Зубкова: З 2015 року разом із чоловіком ми їздимо в 90-й батальйон у Костянтинівку, де спостерігаємо за життям дітей в прифронтових зонах. Розповідаємо про це школярам, намагаємось показати їм всю цінність мирного життя та прищепити любов до України. Розповідаємо також про подвиги кіборгів. Дітям потрібно говорити правду, наскільки б жахливою вона не була. Вони цілком нормально її сприймають. Відвертість викликає співпереживання з їхнього боку.
Катерина Даценко: Як події в Донецькому аеропорту вплинули особисто на вас та Україну в цілому?
Антоніна Зубкова: Наші діти зробили все правильно, хоч і поклали за це своє життя. Вони показали всьому світу, що українці можуть захистити свою державу. Показали свою незламність.
Ірина Зубкова: Зараз ми представляємо всі родини загиблих. Спільними силами ми змусили Україну знову заговорити про наших відважних синів та дочок. Як і вони, ми об'єдналися для досягнення спільної мети. Це велика честь.
