ЛЕСЬ КРОМПЛЯС: «ПРОМКУ» МОЖНА НАЗВАТИ ОДНИМ ІЗ НАЙМАСШТАБНІШИХ ФОТОПРОЕКТІВ ПРО АТО

 

Герой програми «Ранкова кава» - Олесь Кромпляс. Волонтер, доброволець, документаліст, фотограф, військовий кореспондент, автор фотопроектів про українських військових та репортажів з найгарячіших точок фронту на Донбасі.

 

 

Олена Кравченко: Виставка «Промка» подорожує Україною та Європою вже рік. Які здобутки вона принесла?

Олесь Кромпляс: В Музеї історії Києва рік тому вперше була представлена виставка «Промка». Вона пройшла успішно. Прийшло дуже багато людей. Приїхали, навіть, бійці з передової. Пізніше цю ініціативу підхопила діаспора і вже за рік виставка об’їхала 10 країн світу. Ще й досі до неї є інтерес. За рік кожна з фотографій знайшла ще більшу цінність, кожна отримала свою історію, на жаль, не завжди позитивну, інколи трагічну. Зараз «Промку» можна назвати одним з наймасштабніший фотопроектів про АТО. На даний момент ці фотографії мають 4 комплекти. Один з них зараз знаходиться в Португалії, потім поїде в Італію, можливо, і в США. Один проект ми з Дніпровькою радою ветеранів і він їздить по Україні. З нагоди Дня Соборності України виставку організували в Батурині, потім виставка поїде в Миколаїв, Черкаси та в інші міста України. Ще одна виставка знаходиться в Музеї окупації, який розказує про тяжкі часи протягом яких Україна була в окупації. Четверта постійна виставка знаходиться в Лондоні. «Промка» показує людей, які знаходяться на фронті, умови в яких вони знаходяться та героїв, які захищають не тільки Україну, але і Європу.

Всі, хто бажає цю виставку провести в себе може мені просто написати. Це буде все безкоштовно. Залишиться лише її розвісити і запросити людей.

Олена Кравченко: Що вразило за час подорожей з виставкою?

Олесь Кромпляс: Дуже здивувала виставка в Португалії. Виставка була в двох містах в Порту і в Лісабоні. Розчулившись, небагата сім'я з Венесуели пожертвувала 50 євро, аби ми передали їці гроші хлопцям на передову, наскільки були вражені цими історіями. Були такі люди, які наслухавшись російські новини думали, що це громадянська війна. Після переглянутого в них змінювалося сприйняття ситуації.

Олена Кравченко: Звідки взялася ідея створити «Civic Journalism Center» та в чому полягає ініціатива допомоги іноземним журналістам?

Ще в 2014 року я пішов добровольцем. Тоді не було налагоджено зв’язку із прес-службами. І деякі волонтери направляли до мене багато журналістів, оскільки я знаю дві-три мови. Я завжди щось радив, консультував, брав із собою. Наприклад, був такий журналіст як Кріс Ален. Він знімав в Україні матеріал і я йому допоміг потрапити і на Донбас, і в Азов. І я тоді зрозумів, що якщо я зі своїм проектом об’їздив скільки країн і ця виставка до сих пір людей цікавить, то якщо це буде не один проект, а 5?

В нашій країні, щоб щось зробити треба громадська ініціатива. Цей центр працює безкоштовно. Він допомагає іноземним журналістам розібратися глибше із ситуацію в Україні та допомагати знайти більше інформації з передової, знайти цікавих та важливих спікерів. І таким чином матеріал, який вони привезуть з передової буде більш ґрунтовнішим та якісним. Постануть більш серйозні проблеми та шляхи їх вирішення. За допомогою іноземних журналістів та роботи цього центру ми можемо достукатися до всіх можновладців, депутатів та просто місцевих. Іноземці мають мало інформації про цей конфлікт. Таким чином ми можемо робити спільні проекти. Наприклад, кожен іноземець якому наш центр допоможе з матеріалом (приїхати на передову, відзняти матеріал, поговорити з бійцями) може написати хорошу статтю, плюс може провести семінар для українських журналістів. І українські журналісти таким чином будуть вчитися.