Дружина азовця Артема Гондюла: Життя під час війни та боротьба за звільнення полонених

Про мрію чоловіка служити в полку спецпризначення, перші дні широкомасштабного вторгнення та порятунок із Маріуполя в ефірі Армія FM розповіла Анастасія — дружина полоненого азовця Артема Гондюла.

Анастасія з Артемом кілька років як подружжя, проте їхній дружбі ось уже 20 років. Познайомилися, коли чоловік прийшов влаштовуватися на роботу до Насті, яка мала власний бізнес. Як розповіла жінка, в Артема була мета — потрапити в полк Азов.

— Він служив у військові частини 3011 у Нацгвардії і не полишав мрії вступити до лав полку Азов. Наприкінці 2018 року він запропонував мені одружитися і переїхати до Маріуполя. І з 2019 року ми вже жили в Маріуполі, де він служив в Азові.

Як розповіла Анастасія, з початком широкомасштабного вторгнення чоловік вмовив її виїхати з міста, хоча вона ще кілька днів не могла наважитися на цей крок.

— Чоловіка вже не було вдома близько тижня. Він розбудив о п'ятій ранку (в слухавці було чути постріли і крики) і сказав, щоб збирала речі і негайно їхала, але я ще кілька днів лежала в ліжку і просто плакала. Він вмовляв сісти за кермо, забрати собаку. Врешті-решт я його послухала і так врятувала своє життя.

За словами Анастасії, її чоловік, разом з іншими захисниками Маріуполя потрапив у полон, а згодом у концтабір в Оленівці.

— У ніч з 28 на 29 липня у мене була істерика, я не розуміла, що зі мною відбувається і намагалися заспокоїтись, а на ранок дізналась про теракт. Тоді я не знала, чи був мій чоловік у тому ангарі. А ввечері побачила прізвище чоловіка в списку серед поранених. Я не знала, що з ним. Потім російські телеграм-канали почали розповсюджувати відео, де у прямому ефірі росія 24 показали мого чоловіка в донецькій лікарні.

Як зазначила Анастасія, більше про чоловіка вона нічого не чула. Проте жінка активно протистоїть російським пропагандистам у соцмережах, розвіюючи міфи про утримання наших бійців. Також вона бере активну участь в акціях на підтримку визволення наших військовополонених.

— Дуже потрібна підтримка небайдужих в поширенні інформації про злочин проти людства, який трапився в колонії Оленівки, де загинуло близько 60 воїнів Азову, наших захисників і більше ніж 100 було поранено. Потрібно робити репости, наклеювати постери по всьому світу, нагадувати про те що Росія — країна-терорист і робити все можливе, щоб повернути наших захисників. Про це не можна забувати — понад 700 воїнів Азову досі в полоні.

Як наголосила Анастасія, українські військовополонені — важливі свідки, вони мають розповісти про все те, що з ними трапилося. Тож суспільство має докласти надзусиль, щоб повернути їх додому.