Підготовка ЗСУ до відбиття широкомасштабного нападу росії
Контроль над Кримом і суттєве послаблення ВМС України у 2014 році відкрили перед російським військово-політичним керівництвом привабливу перспективу захопити український південь за допомогою проведення наступальної операції сухопутного угруповання рф через перешийок з одночасним десантуванням підрозділів з повітря та моря. Виконуючи задачі з підготовки наступного етапу збройної агресії проти України, росіяни вже у 2016 році наростили своє військове угруповання в Криму з 12 до 24 тисяч військовослужбовців, а до 2020 року збільшили цю цифру до 32,5 тисяч осіб, на озброєнні яких було 195 танків, 410 броньованих машин, 283 артилерійські системи, 100 бойових літаків, 50 вертольотів, 67 надводних і 2 підводні човни. Факт надзвичайної мілітаризації Криму росією ще у 2017 році було визнано Генеральною Асамблеєю ООН, тож в грудні 2021 року у своїй "посиленій резолюції" Генеральна Асамблея вже вимагала від країни-агресорки припинити передислокацію в Крим авіації, здатної нести ядерну зброю.
До кінця січня 2022 року російські окупанти створили в Криму ударне угруповання чисельністю 11-12 БТГр, зі складу частини сил 58-ї загальновійськової армії і 22-го армійського корпусу Південного військового округу російської федерації, яке мало діяти за підтримки угруповання ВПС та Чорноморського флоту. Загалом, на Кримському напрямку (ТОТ АРК і ОРДЛО, а також південні області рф) у першій декаді лютого 2022 року, за словами заступниці міністра оборони України Ганни Маляр, було сконцентровано понад 100 тисяч військовослужбовців, готових до переходу в наступ на Нову Каховку, Херсон, Миколаїв, Одесу, Кривий Ріг, Маріуполь, Мелітополь, Генічеськ, Бердянськ, Запоріжжя.
Отже, мета російського військово-політичного керівництва була очевидною: скористатись окупованим Кримом як плацдармом для розгортання подальшої агресії на Півдні України. Звісно, ці плани не становили жодної несподіванки для українського військового командування. Так, командувач ВМС України віцеадмірал Олексій Неїжпапа ще 5 липня 2020 року в інтерв’ю інтернет-газеті Думська, на питання кореспондента щодо можливого прориву російських військ з Криму на південь Херсонщини зазначив: Ця не виключаю таких дій з боку російської імперії. Ми готуємось. Всього розповісти не можу, але ось вам один маленький факт: дальність стрільби ракетного комплексу Нептун дозволяє застосувати його з материкової частини України по підходах до Севастополя. Ось там ми й подивимось (…) Наші підрозділи готуються не тільки до окопної війни, але й до наступальних дій — до роботи підрозділів у міських умовах, до виконання задач не тільки в обороні, але й до маневрених дій (…) Щойно ми зрозуміємо, що в Криму почне відновлюватися північнокримський канал, туди будуть вливатися фінансові ресурси російської імперії (так, я їх так називаю: це імперія з диктатором на чолі), то це буде для нас сигнал того, що рф готується до повномасштабної конфронтації. І тоді ми будемо відповідати на виклики".
Безперечно, навіть на восьмому році війни більшості громадян України було дуже непросто усвідомити неминучість масштабної війни з росією. Але військовослужбовці розуміли, яким гігантським викликом буде майбутнє протистояння, скільки горя, крові, руйнувань воно принесе нашому народові.
Усвідомлення неминучості "великої війни" не паралізувало війська, а, навпаки, стимулювало їх до інтенсивніших навчань, до більш наполегливої підготовки, до систематичного нарощування фахового рівня офіцерського, сержантського та солдатського складу частин і підрозділів.
У контексті підготовчих заходів Збройних Сил України, які суттєво підвищили їхню бойову спроможність, слід особливо виділити масштабні й регулярні навчання у співпраці з військовими фахівцями з держав НАТО, що систематично проходили на півдні України до кінця 2021 року: Козацький степ, Козацький експрес, Козацька булава, навчально-тренувальна місія Orbital, через яку пройшли 22 тис. осіб тощо.
Тим часом на тлі концентрації російських військ на кордонах з Україною та щоразу різкіших ультимативних заяв кремля на адресу українського політичного керівництва і провідних держав Заходу, у січні 2022 року у світових та українських ЗМІ щоразу частіше почали з’являтися публікації з детальним описом планів майбутнього вторгнення і картами-схемами, на яких позначалися місця основних напрямів вторгнення під час майбутньої кампанії. Практично в усіх тодішніх оглядачів не було жодного сумніву щодо вторгнення військ рф на територію материкової України з окупованого росіянами Криму, дискусії велися лише щодо ймовірної висадки морського десанту на чорноморському узбережжі. Значна частина аналітиків не сподівалася на тривалий опір ЗС України військам рф і моделювали сценарії майбутньої допомоги повстанцям на окупованій території України виходячи з того, чи вся територія України буде окупована, чи "тільки" до Дніпра або "до Західної України".
23 лютого 2022 року фахівці з американського Інституту вивчення війни, аналізуючи кількість, місця дислокації, озброєння і військову техніку російських військ, а також політичні заяви кремля, кібератаки російських хакерів на інформаційні ресурси та системи управління українських державних установ, дії з дипломатичного та ідеологічного супроводу агресії, дійшли висновку, що російське вторгнення неминуче, воно буде широкомасштабним і розпочнеться не пізніше 25 лютого.
Тим часом в окупованому росією Криму тривали гарячкові заходи з підготовки до вторгнення. 19 лютого окупаційні війська почали передислоковуватися у північну частину півострова у напрямку до Перекопська та Армянська. Зі знайденого пізніше записника російського окупанта стає очевидним, що марш російських військ до адміністративної межі тимчасово окупованого рф Криму проходив у нічний час, з чималими складнощами, такими як поломки техніки і відставання від графіку.
За матеріалами з відкритих джерел підготував Олександр Філь, Центр дослідження історії російсько-української війни
#2022БитваЗаУкраїну #2022FightForUkraine
