Я з Криму, і досі мучить сумління, що не пішов у військо в 2014-му – поет, армієць Ігор Мітров

«Не взяли в ТрО, тож довелося обирати щось інше», – жартує про початок військової служби поет Ігор Мітров. Насправді його прийняли у добровольчий батальйон, але оскільки тривалий час Ігор не міг потрапити на передову, то перевівся в 95-ту окрему штурмову бригаду. Про поетів на війні та про що шкодує найбільше, він розповів на Армія FМ.

З початком широкомасштабного вторгнення через величезну чергу в мобілізаційний пункт у ТрО так і не потрапив, лише на початку березня зміг записатися в добровольчий батальйон «ОУН», а далі перевівся в 95-ту ОДШБр, пригадує початок своєї служби Ігор Мітров.

– На питання, як опинився в ДШВ, жартома відповідаю, що мене не взяли в ТрО, і довелося обирати щось інше. Насправді я потрапив у добровольчий батальйон, але нас дуже довго не пускали в сектор. На початку літа я і ще кілька хлопців з цього добробату зрозуміли, що так війни ми не побачимо, тому ми сіли в бус і з-під Запоріжжя приїхали на Донбас. Спочатку як деефтегешники побігали з «дев’яносто п’яткою» добровольцями, а у вересні мене вже оформили в ЗСУ.

Літературної мовчанки з початком великої війни не було – одразу почав фіксувати нову реальність у текстах. Побратими тепло реагують на творчість, хоча про те, що поет, нікому в підрозділі спершу не розказував, ділиться Ігор Мітров.

– Побратими бачили деякі мої теги, реагували. Всі усвідомлюють важливу роль літератури, культури, мистецтва для нашої перемоги. Один з бійців сказав, що якби писав вірші, вони були б такі, як у мене. Інший сказав про те, що якщо я виживу, то обов'язково маю про цю війну написати. І я вбачаю в цьому свою місію.  В такий час для країни письменники не повинні стояти осторонь. Найголовніше зараз - захищати країною зі зброєю в руках, і тут не важливо хто ти  - письменник, фермер чи таксист, - кожен має ставати на захист своєї землі. А переосмислення цього досвіду в слові – це стратегічне завдання.

Розповів Ігор Мітров і про те, як отримав псевдо «Митрополит»:

– Найперше походить від мого прізвища. Крім того, в цивільному житті я брав активну участь в літературному столичному процесі. У нас було неформальне об'єднання «Літературний орден імені Святого Зіберта Світлого». Я в тому літературному ордені був як митрополит, а «патріархом» в нас – Юрій Андрухович.

Нині чимало творчих людей борються зі зброєю в руках проти загарбників, зазначає Ігор Мітров.

– Багато поетів взяли до рук зброю: хтось після широкомасштабного вторгнення, а хтось і в 2014 році. Мене досить мучить сумління, що у 2014-му не пішов у військо, коли війна почалася з окупації Криму, звідки я родом. Голоси військових поетів зараз найважливіші та найпотужніші – починаючи від Бориса Гуменюка, Сергія Понтюка і завершуючи Артуром Дронем, Лізою Жариковою. Також варто згадати Ярину Чорногуз, Олену Герасим'юк. Загиблий цього року Максим Кривцов – один із найпотужніших українських поетів. На війні вже загинуло до пів сотні літераторів.

Як зауважив Ігор Мітров, усім українцям нині потрібно багато сил та витримки, а війську – поповнення, щоб перемогти ворога.