"Ні, я жива, я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає!", — Леся Українка

"Ні, я жива, я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає!", — Леся Українка

Україна у ці лютневі дні (25.02) відзначає 150-ий ювілей видатної української письменниці, перекладачки, громадської та культурної діячки Лесі Українки.

 

 

 

 

 

 

Про Лесю Українку геніальну дочку українського народу написано вже дуже багато. Літературознавці давно досліджують творчий спадок Українки, її вірші вчать ще змалку тож здавалось би, що ми знаємо про цю поетесу все. Але сьогодні ми хочемо ще раз пригадати надзвичайні факти із життя легендарної та неповторної Лесі Українки.

1. У дитинстві Леся виростала надзвичайно здібною дитиною. Вона навчилась читати ще в чотири роки, у п'ять років уже читала та навіть писала перші листи до родини дядька Михайла Драгоманова. Перший вірш склала у дев'ять років, у тринадцять мала дві надруковані поезії, а в чотирнадцять опублікувала першу поему "Русалка". Про рівень її розвитку свідчить також і те, що всього у 19 років Українка написала підручник «Стародавня історія східних народів» для своїх сестер. До речі, в дорослому віці поетеса читала новинки літератури в оригіналі, тому що вільно розмовляла українською, російською, польською, болгарською, німецькою, французькою та італійською мовами, перекладала з давньогрецької, німецької, англійської, французької, італійської та польської мов. Добре знала латину, а під час перебування у Єгипті почала вивчати іспанську.

2. Свій псевдонім Лариса Косач запозичила в дядька Михайла Драгоманова. Він підписувався як «Українець». А оскільки Леся дуже любила свого дядька і захоплювалась ним, то вирішила в чомусь бути схожою на нього. Псевдонім «Українка» з’явився в 1884 році, коли дівчині було всього тринадцять. Можливо, він був обраний на основі дитячої наївності, проте в історію Лариса Косач увійшла саме як Українка. А Лесею її лагідно називали в сім’ї, тож не дивно, що тверде «Лариса» вона замінила на тендітне та ніжне «Леся».

3. Через важку хворобу Леся не могла відвідувати школу і здобувала освіту вдома завдяки матері, приватним учителям та книжкам. У 10-річному віці після операції з видалення вражених хворобою кісток, її обидві руки та одну ногу зафіксували у гіпс. Вільною залишалася лише одна нога, пальцями ступні якої вона навчилася грати на фортепіано. Зараз її рояль знаходиться у музеї села Колодяжне, що у Ковельському районі Волинської області.

4. Леся Українка ввела в нашу мову такі слова як «напровесні» та «промінь». І якщо перше ще можна зрозуміти як літературний неологізм, то друге – це ж уже навіть науковий термін! Дивно, адже зараз нам ці слова здаються цілком звичними. І в повсякденному мовленні ми однозначно віддамо перевагу слову «промінь» аніж його історичному попереднику «луч». До речі, Олена Пчілка, мати Лесі, дала життя означенню, без якого просто неможливо уявити нинішній мовний запас — слову «мистецтво». З її легкої руки в нашій мові прижилися також «переможець», «палкий» та інші слова.

5. Сергій Мержинський, кому був присвячений знаменитий лист «Твої листи завжди пахнуть зів’ялими трояндами», не відповідав Лесі взаємністю. Він сприймав їхні стосунки як дружні, а то й ділові. І коли Українка йому освідчилась, холодно відповів «Ні…» Але кохання до цього чоловіка стає любов’ю до його думок, його ідей. Справжню суть і глибину своїх почуттів вона вилила на папір у ніч на 18 лютого 1901 року, написавши біля ліжка вмираючого Сергія Мержинського поему «Одержима». І, навіть відходячи у кращий світ, Мержинський, замість очікуваних слів освідчення, прохав Лесю попіклуватись про іншу жінку, яку він насправді кохав.

6. Офіційний чоловік Климент Квітка був молодшим від Лесі на 9 років, хворів на туберкульоз, не мав статків. Лесині батьки не сприйняли такого союзу, однак письменниця зреклася їхньої фінансової допомоги і вийшла заміж за Климента. Парубок поступово почав продавати усе, що нажив: від меблів до книжок, аби оплатити лікування дружини. У спадок від батька Леся Українка одержала 8 тисяч карбованців. Більша частина цих грошей була витрачена на лікування. На життя поетеса змушена була заробляти сама: літературною працею чи приватними уроками.

Після смерті поетеси Климент прожив ще 40 років. Він зберіг записи, на яких можна почути голос Лесі Українки. Вони дійшли до наших днів.

7. Повне зібрання творів Лесі Українки становить 12 томів. Найперша збірка "На крилах пісень" побачила світ у березні 1893 року у Львові, за сприяння Івана Франка. Наклад книги становив лише 500 примірників. До речі, хворобливу і тендітну Лесю Франко назвав «єдиним мужчиною в нашому письменстві». Хоч сама Українка не вважала себе гідною і нігтя Франка.

8. Зараз в Україні не залишилось жодного нащадка Лесі Українки. У Швейцарії проживає Роберто Гааб внучатий племінник, онук Лесиної сестри Оксани Косач-Шимановської, а в США мешкає Ольга Лютон-Петрова онука Лесиної сестри Ізидори Косач-Борисової.

9. У Луцьку біля В’їзної вежі замку Любарта є дерево, яке іменують Лесиним ясеном. Воно одне з найстаріших дерев міста. Вважається, що саме під ним мала Леся написала свого першого вірша. Нині ж у місті вирішується проблема з деревом, адже воно аварійне й може впасти, зашкодивши перехожим.

10. На честь поетеси названий астероїд. Його повна назва 2616 Леся (2616 Lesya). Це астероїд головного поясу, відкритий 28 серпня 1970 року.

11. У 2021 «До 150-річчя від дня народження Лесі Українки» Національний банк України увів в обіг нову пам’ятну монету. Це срібна монета номіналом 20 грн. До речі, це не перша монета присвячена творчості геніальної поетеси. У 2011 році «За твором Лесі Українки „Лісова пісня“» НБУ випустив срібну ювілейну монету номіналом 20 гривень. Вона належить до серії «Українська спадщина» і була присвячена 140-річчю від дня народження Лесі Українки та 100-річчю написання драми «Лісова пісня».