Людяність під час війни: подвиг українців, які рятували інших у часи Голокосту
14 травня в Україні вшановують пам'ять наших земляків, які, ризикуючи життям, рятували євреїв в роки Другої світової війни. Пам'ятну дату у 2021 році запровадила Верховна Рада України. У світі рятівників євреїв називають Праведниками народів світу — Ізраїль на державному рівні присуджує їм це почесне звання. Цією високою відзнакою нагороджують представників різних народів, які врятували євреїв у роки Голокосту.
За час Голокосту нацисти знищили 6 мільйонів євреїв в Європі, серед них 1,5 мільйона дітей. В Україні жертвами понад 1,5 мільйона євреїв. Ці цифри досить умовні, бо повного поіменного списку жертв цієї трагедії немає. Україна була одним із місць масових репресій проти євреїв і знищення їх. У 1939-1944 роках, під час нацистської окупації території України, відбулося масове знищення євреїв, що входить у трагедію Голокосту. Одним із найсумнозвісніших таких місць є Бабин Яр у Києві. Українські події окремі історики називають Голокостом від куль. В Україні допомога євреям була набагато складнішою й небезпечнішою у порівнянні з іншими місцями окупованої Європи. На території нашої країни усі мешканці, які надавали будь-яку допомогу євреям, наражалися на смертельний ризик. Нацисти карали не тільки ту людину, що надавала допомогу, але й усю її родину. Але попри тисячі жертв, масові екзекуції та в'язниці, українці намагалися допомогти євреям та врятувати їх від вірної смерті.
Визнавати Праведників народів світу почали у 1963 році. Рішення про присвоєння звання ухвалює спеціальна комісія на чолі з суддею Верховного суду Ізраїлю. Кожен випадок ретельно вивчається. Україна — на четвертому місці у світі за кількістю Праведників народів світу. Попереду лише Польща, Нідерланди та Франція. Загалом Праведники народів світу походять більш ніж із 50 країн. Український інститут національної пам'яті повідомив, що станом на 1 січня 2020 року 2 659 громадян України відзначені Державою Ізраїль звання Праведника народів світу за порятунок євреїв від Голокосту. Водночас тисячі рятівників досі залишаються невизнаними й невідомими. Про багато випадків героїзму українців під час Другої світової війни ми не знаємо досі.
Серед українських Праведників є чимало представників різних конфесій і національностей, професій, статі та ідеологічних переконань. Проте всіх їх об'єднала жертовність та любов до людей.
Першою українкою, яка отримала це звання, була Марія Бабич. В окупованому нацистами Рівному вона врятувала єврейську дівчинку Іріт Осіпову. Після війни Марія стала членом сім'ї Осіпових і разом з ними виїхала до Ізраїлю. Звання Праведниці народів світу було надано їй 1 травня 1962 року. Її тезка — Марія Бабич, але Борислава, в роки Другої світової також рятувала євреїв. Разом з чоловіком Ярославом вони врятували своїх сусідів — родину Гейліків. Вони зробили для них підробні документи та допомогли втекти з гетто. Марії та Ярослава Бабичів нема серед Праведників народів світу, але вони визнані Праведниками України.
Першими звання Праведник Бабиного яру отримали православний священник Олексій Глаголєв, його дружина Тетяна та діти Магдалина і Микола. Глаголєв дав прихисток євреям та сховав їх у Покровській церкві на Подолі, а його дружина Тетяна, що працювала паспортисткою, забезпечила людей фальшивими документами. Олексій Глаголєв врятував чимало людських життів і ніколи не зрадив себе — у квітні 1942 року він єдиний з усіх київських священників відмовився служити молебень на честь дня народження Гітлера, а після звільнення Києва допомагав жертвам вже сталінських репресій.
Серед українських Праведників є представниця кримськотатарського народу мусульманка Саїде Аріфова. Вона працювала завідувачкою бахчисарайського дитячого садка і приховала національність своїх вихованців, ховала мешканців дитячого будинку від нацистів, дбала про них і всіляко їм допомагала, діставала фальшиві документи й медичні довідки.Вважається, що Саїде Аріфова врятувала життя 88 євреям. Після звільнення Криму від нацистів радянська влада вчинила акт геноциду й депортувала місцеве населення — кримських татар. Серед них була й Саїде Аріфова. Попри чисельні докази та звернення врятованих людей Саїде так і не визнали офіційно Праведницею народів світу й в списках Яд Вашем її нема. Це пов'язано з діяльністю антиукраїнських лобістів. Втім, ім'я Саїде Аріфової шанують і пам'ятають. У 2017 році історія сміливою жінки була екранізована — фільм Ахтема Сеїтаблаєва Чужа молитва висунутий від України на Оскар. Також стрічка була номінована на українську Золоту дзигу.
У списку українських Праведників немає і митрополита Української греко-католицької церкви Андрея Шептицького, який у роки німецької окупації разом із братом — отцем Климентієм Шептицьким — врятував близько 200 євреїв. Ізраїльський національний меморіал Голокосту Яд Вашем відповів на прохання групи українських науковців, духовенства, громадських діячів визнати митрополита Андрея Шептицького Праведником народів світу, наголосивши, що повторно розгляне справу щодо визнання Андрея Шептицького Праведником народів світу, якщо отримає невідомі досі документи й свідчення, які по-новому висвітлюють діяльність митрополита в період німецької окупації. Також досі не відзначений відзнакою і греко-католицький священник Омелян Ковч, який рятував євреїв у роки німецької окупації й загинув у концтаборі у Польщі.
Доказами того, що українці вчиняли справжній подвиг рятуючи євреїв, зберігаються, зокрема, у львівському архіві — понад 40 кримінальних справ німецького суду проти українців і поляків, які намагались надати допомогу євреям. Перші справи були за 1941-1942 роки. Останні датуються весною 1944 року. У них мова йде про знищення українців, які переховували євреїв протягом кількох років.
Люди, яких визнали Праведниками народів світу, отримують іменну медаль, почесний сертифікат і право вписати своє ім'я на Стіні Честі в Саду Праведників у Єрусалимі. Згідно із законом, Праведники народів світу отримують почесне громадянство Ізраїлю, а у випадку їхньої смерті – пам'ятне громадянство.
Вічна пам'ять героям, які не дивлячись на небезпеку, рятували інших, проявляючи людяність та гуманізм під час воєнного лихоліття.
