У 2014 повернувся в армію не журналістом, а протитанкістом – військовий журналіст Геннадій Салівон
У День вшанування військових журналістів про свій шлях до омріяного фаху, участь у миротворчій місії та захисті країни від російської агресії на Армія FМ розповів військовий журналіст і офіцер Збройних Сил України Геннадій Салівон.
З дитинства мріяв бути військовим, а в старшій школі став дописувати до місцевих газет, тож для подальшого навчання обрав Львівське військове училище, де був факультет журналістики, розповідає Геннадій Салівон.
– Після випуску з Львівського військового училища, це був 1993 рік, потрапив на Центральну телерадіостудію Міністерства оборони України. Мене оточували дуже хороші люди, які хотіли створювати військове телебачення. Перші сюжети ми монтували на кухні начальника студії Олександра Дріза, а потім везли на УТ-1.
Порівнюючи з дев’яностими, військові ЗМІ за цей час зазнали разючих змін, зазначає Геннадій Салівон.
– Зараз військове керівництво усвідомлює потребу у військових ЗМІ, а в 90-ті роки часто можна було почути від командування, що без цього можна обходитися.
Як військовий журналіст Геннадій Салівон побував у рамках миротворчої місії в Боснії. Згадує, спершу не усвідомлював рівень небезпеки:
– Страшно стало, коли для красивого кадру я заліз в напівзруйнований будинок, а боснійські поліцейські почали кричати, що він замінований. Були інші небезпечні моменти. Але миротворчу місію і що довелося побачити після 2014 року не можна порівнювати.
Хоча ще задовго до 2014 року пішов з військової журналістики, але завжди знав, що доведеться повернутися, каже Геннадій Салівон.
– У 2014 році я повернувся в армію, але не журналістом, а перекваліфікувався на протитанкіста. А коли сплив мій термін мобілізації, вирішив армію не залишати і знову піти у військову журналістику. Коли командував протитанковим взводом, була відповідальність за людей дуже велика, а тут відповідаєш лише за себе і результат своєї роботи.
Інколи бойові вміння та навички не допомагають, а навіть заважають у роботі, ділиться військовий журналіст.
– Ти добре знаєш звук «виходів» і «прильотів», знаєш куди не слід навіть потикатися, а де можна обережно пройти, розумієш, в яких умовах живуть та працюють бійці, і це навіть інколи шкодить, бо буденні для тебе моменти можуть бути цікавими для глядача.
Пригадав Геннадій Салівон і одне з небезпечних журналістських завдань, яке довелося виконувати після початку широкомасштабного вторгнення.
– Якось працювали на території, про звільнення якої була суперечлива інформація, там було дуже небезпечно.
Про свій творчий доробок і улюблені сюжети журналіст каже:
– Є матеріали, які зняті в дуже небезпечній ситуації, але не зачіпають увагу глядача, під час створення інших матеріалів нічого небезпечного не було, до ворожих позицій далеко, але завдяки героям сюжетів, вони вийшли чудовими й дуже подобалися аудиторії.
Пишається роботою своїх колег - військових журналістів та пресофіцерів, з якими випала нагода працювати, і певен – Україна переможе, наголошує Геннадій Салівон.
