На межі людських можливостей, українські військові долають психологічну смугу перешкод

Психологічна смуга перешкод, яку долає відділення з восьми осіб, має більше як десять випробувань. Концентрація максимальна. Чути тільки командира й інструктора. Всі військовослужбовці екіпіровані по максимуму. Один за одним вони долають задимлений тунель, водяний рів, колючий дріт, стіну заввишки більше ніж два метри, відрізок густої лісової місцевості, зруйнований міст, тунель. Далі група штурмує будівлю, знищує транспортний засіб, штурмує ворожий опорний пункт на підвищенні та проводить його зачистку.

Рух у зворотному напрямку, за задумом вищого командування, ускладнений двома ввідними. Перша — одного з побратимів поранено, тож відділенню доводиться евакуйовувати трьохсотого за допомогою підручних засобів. Друга — після знищення ворожої позиції українські захисники забирають із собою російський ленд-ліз у вигляді зброї та ящиків з боєприпасами, що є чималим додатковим фізичним навантаженням — на межі людських можливостей.

Цю навчальну ділянку полігону створено, щоб навчити командира керувати своїм відділенням під час виконання завдань, пересування на полі бою. Це і штурм взводних опорних пунктів противника, будівель, пересування небезпечною місцевістю — ліс, болота, водні перешкоди, інженерні загородження. Під час руху на групу чекають пастки — вибухові пристрої, постійна стрільба над головою, підрив мін, розтяжок, крик і шум. Відділення відпрацьовує бойову злагодженість та формує індивідуальну стійкість військовослужбовців.

— Сьогодні тут навчаюся сам та готую інших. Контингент дуже вмотивований. Кожен із нас, незалежно від посад і звань, навчається виживати в бою та берегти своїх людей, — розповідає молодший командир із позивним Балу. — Підлеглих у відділення відбирав сам — за приблизно однаковими фізичними спроможностями. Середній вік групи — тридцять плюс.

Як зазначив військовослужбовець, ця психологічна смуга перешкод максимально ефективна. Окрім фізичного виснаження та емоційного стану, важливу роль підготовки грає відчуття адреналіну, до якого поступово звикаєш. Командири не можуть відтворити сто відсотків реального бою, проте максимально моделюють ситуації, що можуть виникнути на передовій.