Співпраця з Росією не принесе урегулювання конфліктів в Судані
У програмі Міжнародний огляд на Армія FM обговорюємо збройне протистояння в Судані. Допомагає нам у цьому політолог Юрій Олійник.
За словами експерта, сьогоднішнє протистояння в Судані має чітку передісторію, яка почалась у 2019 році з повалення влади диктатора аль-Башира та перерозподілу влади генералами.
— Пішов багаторічний диктатор і були масові маніфестації під тиском народу частина урядової армії взяла владу у свої руки та обіцяла зробити демократизацію, дуже швидкі зміни, але це затягнулося. Вони увійшли в конфлікт з різними демократичними силами, які прагнули якихось змін. Тобто, це було внутрішнє протистояння, котре вже існувало, але не в такому масштабі.
На думку Юрія Олійника, лідери Судану розуміють, що подальші відносини з росією їм не вигідні на міжнародній арені та те, що ця співпраця не принесе урегулювання конфліктів в самій країні.
— Але час показав, що 2022 рік велике ослаблення росії на міжнародній арені в результаті війни з Україною. Змусило Судан навіть серед лідерів хунти шукати інших виходів, щоби не бути в оточені, в ізоляції міжнародній. Тим більше в середині ситуація неспокійна є окремий інтерес серед народів, які проживають впродовж західних кордонів й в інших регіонах країни, де регулярно відбуваються зіткнення локальні. Наростає протистояння з сусідньою Ефіопією, де навіть зараз буквально ці тижні, скориставшись цим протистоянням, бачимо військові зіткнення на кордоні з Ефіопією. І в принципі, в таких умовах вони вимушені шукати інших шляхів виходу, оцінити весь ризик, якісь там відносини з США побудувати, або з якимись іншими гравцями на близькому сході.
За словами експерта, ініціатива в цьому протистоянні на боці Армії Судану. В конфлікті провідну роль грає технічне забезпечення.
— Армія зможе задавити цю ситуацію, бо в Сил швидкого реагування менша технічна база, вони навіть намагались зробити марш на столицю, але їх колона була розбомблена авіацією армії Судану та Єгипту, яка напряму була запрошена суданською армією, тобто є певне технічне забезпечення. Але якщо ж росія, або її союзники, будуть більш активно допомагати Силам швидкого реагування, то є шанс перекидання для них додаткових ресурсів. Якщо говоримо про росію, то це обмежена фінансова допомога, якісь найманці з лав вагнерівців. Більш актуально говорив про Ефіопію та Еритрею, які напряму в прикордонних районах підтримують Сили швидкого реагування, я було зіткнення на Судано-ефіопському прикордонні. Еритрея, як союзник Ефіопії є факт, що вона вже техніку передає: мініракети, так само на бік Сил швидкого реагування є постачання з боку центральноафриканської республіки, тобто можливе подовження цього процесу.
