Stinger — знак якості у 40 років (ВІДЕО)

Переносний зенітно-ракетний комплекс Stinger настільки відомий, що його назва вже стала номінальною для всіх ПЗРК. Бойовий дебют Stinger відбувся під час Фолклендської війни між Великою Британією та Аргентиною. Тоді, у травні 1982 року, був збитий перший літак, а згодом і гелікоптер.

У другій половині 1986 року США доправили в Пакистан партію Stinger, які передали афганській опозиції. Це збільшило втрати радянської авіації в 1,5 раза. Stinger, або як їх ще називають — Жало, мали для повстанців не тільки військове, але й політичне значення.

— Про те, як Stinger змінили війну в Афганістані, написана дуже велика кількість різних робіт, статей, книжок, але реально говорити про те, що була збита якась кількість вертольотів і ліктів дуже важко. Моджахеди всі влучання записували як збитий, але більшість цієї авіаційної техніки приходила на базу і потім була відремонтована. Єдине, що можна сказати, що поява Stinger, вона змусила радянське командування підняти стелю, потолок використання авіації. А значить, і точність була знижена, а значить, була знижена і підтримка вогнева радянських частин, які воювали, — розповів військовий експерт Михайло Жирохов.

Розробляти ПЗРК розпочали ще у 1950-х роках минулого століття. Тоді комплекс назвали Redeye. Ракета мала багато недоліків. Це і погана маневровість, і низька чутливість інфрачервоної головки самонаведення, через що снаряд міг зреагувати на будь-яку теплову пастку. Після низки змін у 1972 році з'явився Stinger.

— Протягом всього свого використання, протягом виробництва він постійно модернізувався. І останні системи, останні модифікації, які зараз надходять до  ЗСУ, вони мають величезну перевагу - у вигляді тепловізора. Тобто є можливість використовувати, якщо не повністю вночі, але в сутінках, коли інші системи, вони просто не працюють. Він достатньо примітивний, цей тепловізор, але він дозволяє побачити цю ціль раніше. Її ідентифікувати неможливо, але можливо працювати по ній, — уточнює Михайло Жирохов.

Нині використовують модифікацію J. Ракета краще пристосована для ураження маломаневрових цілей — наприклад, крилатих ракет, безпілотників, літаків і гвинтокрилів, що низько летять. Після 2010 року комплекси почали оснащувати неконтактним підривником і новим двигуном, що збільшило ймовірність ураження цілі на висоті 3500 м.

— Моє відношення до даної зброї — вона мені дуже подобається. Інфракрасна головка наведення, система оповіщення, вібрація звукова йде, система впізнання цілі "свій-чужий". Ця дуже ефективна штучка. І я думаю, щоб вона у нас була, ну, десь у 2014 році, то в повітрі було б набагато свободніше, — розповів військовий Олександр.

За матеріалами Військового телебачення.